Исследования

Борис Пахоль | Субъективное и психологическое благополучие: современные и классические подходы, модели и факторы (УПЖ №3, 2017)

Для посилань:

Пахоль Б. Є. Суб’єктивне та психологічне благополуччя: сучасні і класичні підходи, моделі та чинники / Б. Є. Пахоль // Український психологічний журнал: збірник наукових праць / головн.ред. І.В.Данилюк : КНУ імені Тараса Шевченка. –К., 2017. – No 1 (3). – С. 80–104.

Для ссылок:

Пахоль Б. Е. Субъективное и психологическое благополучие: современные и классические подходы, модели и факторы / Б. Е. Пахоль// Украинский психологический журнал: зборник научніх работ / главн.ред. И.В.Данилюк : КНУ имени Тараса Шевченко. –К., 2017. – No 1 (3). – С. 80–104.

Банер1

Наверное сложно встретить человека который бы не хотел быть счастливым. Пожалуй, каждый из нас нередко делился рецептами счастья и благополучия со своими друзьями. Теме счастья в семейной или профессиональной жизни посвящено множество книг. Более 90% психологических тренингов посвящены именно данной тематике. Казалось бы что нового может быть в этой теме?

В 1930 году выдающийся философ и математик Бертран Рассел определил стремление к «благополучию» или «счастью» одной из главных тем человечества, а его субъективное переживание — важным условием полноценной жизни личности. Возможно поэтому проблема его достижения и поддержки занимает особое место в современных психологических исследованиях.

Тем не менее, наука только недавно подошла к изучению данного феномена. С каждым годом научные представление о счастье и благополучии существенно изменяются, ведутся исследования их источников и критериев, уточняется компанентный состав, терминологическая база, исследуются особенности влияния разнообразных факторов, таких как: социальные отношения, генетическая склонность, материальный достаток, удовлетворенность потребностей, наличие смысла в жизни, физическая активность и здоровье, индивидуальные черты личности и т.п.

Наряду с благополучием в научной литературе используются такие понятия как: счастье, психическое здоровье, удовлетворенность жизнью, качество жизни, психологическое благополучие, субъективное благополучие и др.

Поиск новых подходов и моделей благополучия, требует изучения и обобщения современных и классических научных исследований и может стать основой для разработки новых методов диагностики и обучения людей искусству полноценной жизни.

С одним из таких обобщений читатель может ознакомиться в данной статье.

Путь научного познания – это путь постоянного уточнения представлений о мире. В этом смысле, анализ научных исследований в сфере счастья и благополучия будет полезен не только психологам и социологам, но тем, кто занимается саморазвитием, управлением людьми, учителям, тренерам, а также профессионалам, чья деятельность, так или иначе, связана с работой с людьми.

В статье мы постараемся проследить путь развития научных представлений о счастье и благополучии, а также рассмотреть основные подходы к определению данных категорий, их содержанию и структуре.

Желаю интересного и внимательного прочтения…

СКАЧАТЬ УКР PDF: 2016 Pakhol, B. Е. Subjective and psychological well-being modern and classical approaches, models and factors — УПЖ№3

 

СКАЧАТЬ РУС PDF:Пахоль Б.Е. Субъективное и психологическое благополучие современные и классические подходы, модели и факторы — 2016 рус верс

______________________

Для посилань:

Пахоль Б. Є. Суб’єктивне та психологічне благополуччя: сучасні і класичні підходи, моделі та чинники / Б. Є. Пахоль // Український психологічний журнал: збірник наукових праць / головн.ред. І.В.Данилюк : КНУ імені Тараса Шевченка. –К., 2017. – No 1 (3). – С. 80–104.

Для ссылок:

Пахоль Б. Е. Субъективное и психологическое благополучие: современные и классические подходы, модели и факторы / Б. Е. Пахоль// Украинский психологический журнал: зборник научніх работ / главн.ред. И.В.Данилюк : КНУ имени Тараса Шевченко. –К., 2017. – No 1 (3). – С. 80–104.

______________________

ЧИТАТЬ СТАТЬЮ на УКРАИНСКОМ:

УКРАЇНСЬКИЙ ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ No 1 (3) • 2017

УДК 159.9.316.6

Пахоль Б. Є., аспірант кафедри соціальної психології
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

СУБ’ЄКТИВНЕ ТА ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ: СУЧАСНІ І КЛАСИЧНІ ПІДХОДИ, МОДЕЛІ ТА ЧИННИКИ

У статті представлено теоретико-методологічний аналіз наукових досліджень феномену благополуччя. Розглянуто основні підходи до визначення його змісту і структури. Викладено класичні та сучасні концептуальні моделі та компоненти благополуччя, виокремлено його чинники. Запропоновано використання поняття «суб’єктивне благополуччя» для вимірювань, пов’язаних з самооцінкою, та «психологічне благополуччя», як загальний показник стану оптимального функціонування особистості, що включає як суб’єктивні, так і об’єктивні показники.

Ключові слова: щастя, задоволеність життям, якість життя, психологічне благополуччя, суб’єктивне благополуччя.

This article introduces theoretical and methodological analysis of research of the phenomenon of well-being. The main approaches to defining its contents and structure were considered. The classic and modern conceptual models and components of well-being as well as its factors were singled out. We suggested the use of the concept of subjective well-being for measurements related to self-esteem and psychological well-being, as a general indicator of optimal functioning of the individual, which includes both subjective and objective measures.

Key words: happiness, life satisfaction, satisfaction with life in domains, quality of life, well-being, psychological well-being, subjective well-being

Постановка проблеми. «Благополуччя» – порівняно новий науковий термін, що з’явився в позитивній психології у зв’язку з вивченням станів оптимального функціонування людини. Прагнення до благополуччя і позитивного функціонування є однією з основних рушійних сил людського суспільства, його суб’єктивне відчуття є важливою умовою повноцінного життя особистості, можливо тому проблема його набуття і підтримки займає важливе місце в психологічних дослідженнях [53].

Розробкою основних підходів, щодо визначення благополуччя, займалися: M. Jahoda, N. Bradburn, Ed Diner, P. T. Costa, R. R. McCrae, P. Warr, М. W. Fordyce, С. Ryff, A. S. Waterman, R. M. Ryan, E. L. Deci, А. В. Вороніна, Т. Д. Шевеленкова, П. П. Фесенко, Л. В. Куликов, О. С. Ширяєва, Т. В. Данильченко, Е. Бенко та ін.

На початковому етапі досліджень благополуччя вивчалося як емоційне відчуття щастя. Дещо пізніше, N. Bradburn (1969) запропонував шкалу інтенсивності переживання щастя і почав оцінювати баланс між позитивними і негативними оцінками емоційного ставлення особистості до різних життєвих обставин і вивчати вплив різних чинників на відчуття щастя і загальну задоволеність. Однак виявилося, що дані конструкти не в змозі описати складну суб’єктивну картину сприймання та оцінки реальності, оскільки благополуччя стосується різних сторін життя людини. Тому в різних галузях наукового знання для позначення стану оптимального функціонування особистості, почали вживати інші поняття, зокрема: щастя, якість життя, задоволеність життям, благополуччя, психологічне та суб’єктивне благополуччя, тощо. Без серйозного теоретичного аналізу наукових досліджень феномену благополуччя провести розмежування між вищезазначеними конструктами доволі складно, оскільки вони описують єдину психологічну реальність.

Cеред найвпливовіших можна виокремити праці таких дослідників: N. Bradburn, Ed Diener, M. Jahoda, C. D. Ryff, C. L. M. Keyes, R. M. Ryan, E. L. Deci, М. Seligman, T. A. Judge, M. Argyle, J. R. Hackman, G. R. Oldham V. Vroom, E. Locke, M. L. Schults, D. Anaby, Д. О. Леонтьєв, Р. М. Шаміонов, Л. В. Куликов, Т. Д. Шевеленкова, П. П. Фесенко, І. О. Джідарьян, А. В. Вороніна, О. С. Ширяева, Ю. М. Олександров, А. Е. Созонтов, А. А. Шадрін, С. А. Дружилов, Т. Ю. Павлоцька, А. В. Курова, М. О. Батурін, С. А. Водяха, С. Р. Зеніна, Я. І. Іванова, Р. А. Березовська, Т. В. Данильченко та ін., — кожний з яких зробив свій вагомий внесок у розуміння цього конструкту, розглядаючи його прояви в різних аспектах людського життя.

Згідно з результатами останніх досліджень, благополуччя є відносно стійким інтегральним багатокомпонентним феноменом, що характеризує стан оптимального функціонування особистості та залежить від різноманітних чинників, зокрема: системи особистісних цінностей і уявлень про світ, наявності емоційних та поведінкових стереотипів, різноманітних комунікативних навичок, особистісних якостей, цілей у житті та навіть загального рівня інтелекту. Різні аспекти благополуччя вимірюються суб’єктивними (самооцінка) та об’єктивними (об’єктивні психодиагностичні вимірювання) методами.

Зовнішні події та об’єктивні умови життя мають порівняно незначний вплив на загальне благополуччя (D. Kahneman, A. Tversky, 2000; S. Lyubomirsky, 2007). Набагато важливішим є внесок сформованих в процесі соціалізації стійких рис особистості (Keith Magnus & Ed Diener, 1991) [49].

З кожним роком наукове знання про благополуччя суттєво змінюється, ведуться дослідження його джерел і детермінант, уточнюється компонентний склад, термінологічна база, досліджуються особливості впливу різноманітних чинників, таких як: соціальні відносини, генетична схильність, матеріальний достаток, задоволеність потреб, наявність цілей і сенсу життя, фізична активність, індивідуальні особливості, прийняття себе як особистості та ін.

Поряд із поняттям благополуччя в науковій літературі використовуються пов’язані з ним конструкти, такі як: щастя, психічне здоров’я, задоволеність життям, якість життя, психологічне благополуччя, суб’єктивне благополуччя та ін. Таке різноманіття термінів, з одного богу, свідчить про значний науковий інтерес до вивчення різних аспектів благополуччя, а з другого – створює термінологічну плутанину. Тому важливою є проблема відокремлення різних конструктів та визначення універсальної термінології.

Пошук нових підходів та моделей благополуччя, визначення його джерел і детермінант потребує вивчення та узагальнення сучасних та класичних наукових досліджень та може стати підгрунтям для розробки нових методів діагностики та навчання людей мистецтву повноцінного буття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні конструкти, пов’язані з благополуччям, вивчалися та використовувалися різними дослідниками: щастя (W. Wilson, N. Bradburn, M. Argyle, Еd Diner, І. А. Джидарьян, D. Kahneman, Ed Diener, & N. Schwarz, S. Lyubomirsky, L. King, Ed Diener); психічне здоров’я (M. Jahoda); задоволеність життям (N. Bradburn, F. M. Andrews & S. B. Withey, Ed Diner, Ed Diener, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, І. А. Джидарьян); задоволеність у конкретних сферах (Ed Diener, Ulrich Schimmack); якість життя (A. Campbell, D. P. Crowne, D. А. Marlowe); благополуччя (N. Schwarz, G. L. Clore, R. M. Ryan, E. L. Deci, H. T. Reis, R. M. Ryan); психологічне благополуччя (N. Bradburn, C. Riff, Chan Mei Fen, A. S. Waterman; D. Kahneman; М. Seligman, С. Карсканова, Е. Лознякова, О. С. Ширяєва, Ю. М. Олександров, С. А. Водяха, Г. С. Хафізова, Ю. Б. Дубовик, Р. З. Шарапова, О. С. Ширяєва, А. Сирцова, Л. М. Яворською, Г. С. Філоненко, Я. І. Павлоцька); суб’єктивне благополуччя (Ed Diner, P. T. Costa, R. R. McCrae, Ed Diener, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, М. W. Fordyce, K. Magnus & Ed Diener, Ed Diener, J. S. Larsen, Ed Diener, E. Sandvik, W. G. Pavot, Ed Diener, S. Oishi, Р. М. Шаміонов, U.

Schimmack, M. Eid, R. J. Larsen, Л. Куликов, М. Дмитрієва, О. Доліна, М. Розанова, Т. Тимошенко, Н. С. Нахабич, A. B. Bakker, Н. В. Усова, М. О. Батурін, С. О. Башкатов, Н. В. Гафарова, Т. В. Бескова, Р. М. Шаміонов, Е. Е. Бочарова, М. В. Григор’єва, Д. О. Леонтьєв, С. К. Летягіна, Г. Л. Пучкова, М. В. Соколова, С. В. Яремчук, Л. В. Карапетян, Н. В. Підбуцька, А. Г. Зуєва, Т. В. Данильченко, Е. Бенко); актуальне та ідеальне психологічне благополуччя (П. П. Фесенко).

У багатьох попередніх наукових дослідженнях суб’єктивне благополуччя розумілося переважно як емоційний стан [31]. Однак, за останні 30 років було запропоновано кілька ширших концептуалізацій цього феномену, які включають не тільки емоційну, але і когнітивну, поведінкову, а також мотиваційну складову (C. Ryff, 1989; C. Ryff & C. L. M. Keyes, 1995; P. Warr, 1987, 1994).

Концептуальні відмінності різних підходів знайшли своє відбиття в різних моделях благополуччя, серед яких помітно виокремлюються:

  • Модель «Якість життя» А. Кємпбела («Quality of life», A. Campbell, P. E. Converse, & W. L. Rodgers, 1976);
  • Модель «Психологічне благополуччя» Н. Бредбурна («Psychological well-being», N. Bradburn, 1969);
  • Шкала задоволеності життям Е. Дінера («Satisfaction with Life Scale», Ed Diener, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, 1983);
  • Модель «Суб’єктивне благополуччя» Е. Дінера («Subjective Well-being», Ed Diner, 1984, 1995, 2002, 2009; Ed Diener, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, 1985; Ed Diener, E. Sandvik, W. G. Pavot, 1991; Ed Diener & J. S. Larsen, 1993);
  • Модель «Психологічне благополуччя» К. Рифф («Psychological well-being», С. Riff, 1986; C. D. Ryff, & C. L. M. Keyes, 1995);
  • Шкала базових психологічних потреб у стосунках Р. Райана і Е. Л. Десі («The Basic Need Satisfaction in Relationships Scale», R. M. Ryan, E. L. Deci, 2000; J. G. La Guardia, R. M. Ryan, C. E. Couchman, & E. L. Deci, 2000);
  • Сінгапурська шкала психічного благополуччя Ч. М. Фена («Singapore Mental Wellbeing Scale», SMWEB, Chan Mei Fen, 2013);
  • Модель cуб’єктивного благополуччя Л. В. Куликова;
  • Психофізіологічна модель психологічного благополуччя Л. В. Вороніної (А.Вороніна, 2002);
  • Модель психологічного благополуччя О. С. Ширяевої (О. С. Ширяєва, 2008);
  • Модель психологічного благополуччя Ю. М. Олександрова (Ю. М. Олександров,2009);
  • Теоретична модель особистого благополуччя М. О. Батуріна (М. О. Батурін, С. О.Башкатов, Н. В. Гафарова, 2013);
  • Модель суб’єктивного соціального благополуччя Т. В. Данильченко (Т. В. Данильченко, 2015).

Крім вищезазначених, в сучасних наукових дослідженнях вивчаються моделі: матеріального (О. В. Середа, 2010), сімейного (О. А. Тараданов, 2004), психічного (А. В. Кос, 2009), економічного (Т. М. Узденов, 2010), професійного благополуччя (M. L. Schults, 2008; К. Рут, 2016) та ін.

Узагальнюючи дослідження впливу різноманітних чинників на рівень суб’єктивного благополуччя, наведемо ті, що найчастіше стають предметом наукових досліджень [9; 22; 39; 54; 59]: фізичні (J. Ware, R. M. Ryan, C.M. Frederick, М. Argyle, С. Д. Деребо, Г. М. Зараковський, Л. В. Куликов, П. П. Фесенко); духовні (D. Brothers, C. Dalbert, M. J. Lerner, Дж. Беннет, Д. О. Леонтьєв); особистісні (М. О. Батурін, С. О. Башкатов, Н. В. Гафарова); культурні (E. Diener, M. Diener); соціально-демографічні (N. Bradburn, J. R. Hackman, G. R. Oldham, P. Warr, D. Raphael, E. Singer, А. Адлер, C. О. Дружилов, Т. В. Данильченко); матеріальні (J. Flanagan, Т. Campbell, D. Groenland та ін.); економічні (E. Diener, I. Praag, B. Strümpel, А. В. Баранова, В. О. Хащенко, О. А. Угланова); екзистенційні (Н. В. Грішина, М. Занадворов, В. Франкл); природні (E. O. Wilson, 1984; Kaplan & Kaplan, 1989; Ulrich 1993; Burns 2005; Frumkin 2001; Gullone 2000; Kahn 1997; Kellert 1997; Nesse & Wiliams 1996; Gelter, 2000; Takano et al. (2002); Hooker et al. 2002; Marr et al. 2000; Walsh 2009; Wesley et al. 2009; A. J. Howell, 2013); життєві перспективи особистості (R. Ryan, J. G. La Guardia); домінуючі емоції (E. Diener, R. E. Lucas); свідомість життя (П. П. Фесенко, Я. І. Павлоцька); соціальне порівняння (L. Festinger, 1954; L. Higgins, A. Lurie, 1983; W. Kruglanski, O. Mayseless, 1990; J. V. Wood, 1996; P. Lockwood, Z. Kunda, 1997; F. X. Gibbons, & B. P. Buunk, 2000; R. M. Ryan, E. L. Deci, 2001; J. Baker & K. Linch, 2004; Т. В. Данильченко, 2014).

Щодо останніх досліджень, то найактуальнішими є дослідження суб’єктивних чинників: у дослідженні Ю. Б. Дубовик була поставлена проблема психологічного благополуччя в літньому віці, аналізувалися зміни у рівні психологічного благополуччя в міру старіння [4]; Р. З. Шарапова досліджувала вплив економічної кризи на структуру та рівень психологічного благополуччя [17]; О. С. Ширяєва досліджувала психологічне благополуччя у контексті проблеми екстремальних умов життєдіяльності [19]; Ю. М. Олександров досліджував взаємозв’язок психологічного благополуччя та саморегуляції особистості [9]; А. Сирцова вивчала взаємозв’язок часової перспективи особистості та психологічного благополуччя [14]; вплив процесу міграції на суб’єктивне благополуччя досліджувала Н. В. Усова [15]; дослідження соціального інтелекту та часової перспективи здійснювалося Л. М. Яворською та Г. С. Філоненко [20]; питанню виявлення психологічних чинників суб’єктивного благополуччя підлітків присвячена праця Н.В. Підбуцької та А. Г. Зуєвої [12]; дослідженням психологічного благополуччя і його зв’язку з соціально- психологічними характеристиками особистості займалася Я. І. Павлоцька [11]; Т. В. Данильченко досліджувала вплив різних видів соціального порівняння, соціальних потреб та соціально-демографічних характеристик (віку, статі, рівня освіти, шлюбного статусу, наявності дітей) на суб’єктивне благополуччя особистості [3].

На жаль, на сьогодні не сформована єдина думка щодо розуміння сутності благополуччя та існує різноманіття використовуваних конструктів.

Виділення невирішених раніше частин проблеми. У зв’язку з появою нових моделей благополуччя гостро стоїть питання щодо систематизації та узагальнення класичних та сучасних підходів. Також донині не склалася єдина думка щодо співвідношення та визначення понять суб’єктивного і психологічного благополуччя. Не припиняються суперечки про тотожність термінів суб’єктивне і психологічне благополуччя, суб’єктивне благополуччя і задоволеність життям, суб’єктивне благополуччя і щастя.

Мета статті. Узагальнити і систематизувати основні підходи до визначення благополуччя, здійснити аналіз його сучасних і класичних моделей та їх компонентного складу, виявити зміст і структуру досліджуваного феномена і запропонувати універсальний конструкт сутності даного феномена.

Виклад основного матеріалу. Нині існує кілька різних концепцій благополуччя, що призводить до плутанини щодо його визначення та вимірювання. За версією К. Ріфф, всі концепції можна поділити на гедоністичні та евдемоністичні, Р. М. Райан та Е. Л. Десі (2000) вважають, що їхня теорія самодетермінації поєднує в собі обидва підходи і є особливим напрямком, на думку Е. Познякової (2007) взагалі існує 4 концептуальних підходи: гедоністичний (N. Bradburn, Ed Diner), евдемоністичний (A. S. Waterman), напрям позитивної психології (С. Riff, A. Maslow, C. Rogers, G. Allport, C. Jung, E. Erіkson, M. Jahoda, J. E. Birren) та окремо теорія самодетермінації (R. M. Ryan, E. L. Deci, C. M. Frederick, А. В.

Вороніна). Окремо визначимо сучасне узагальнення Ф. Кука, який також визначає чотири підходи і диференціює їх за критерієм загальновживаності: гедоністичний, евдемоністичний, якість життя та оздоровчий [25].

Найбільш відомою є гедоністична трикомпонентна модель суб’єктивного благополуччя Е. Дінера, що складається із задоволеності життям, відсутності негативного афекту, а також наявності позитивних емоцій [29; 34].

У рамках евдемоністичного підходу припускають, що психологічне благополуччя є результатом розкриття свого творчого потенціалу, функціонування на оптимальному рівні, або реалізації своєї природи [46]. Як правило, евдемоністичні моделі містять більше компонентів, ніж гедоністичні та суттєво відрізняються змістом конструктів. Наприклад, однією з найбільш відомих евдемоністичних моделей благополуччя є модель психологічного благополуччя К. Ріфф (С. Ryff, 1989; C. D. Ryff, & C. L. M. Keyes, 1995), що складається з 6 елементів: прийняття себе; контроль над обставинами; позитивні стосунки з іншими; наявність мети в житті; особистісне зростання; самодетермінація. На відміну від попередньої, евдемоністична модель Р. Райана і Е. Десі (R. M. Ryan, E. L. Deci, 2001) передбачає лише три компоненти: самодетермінація; компетентність; позитивні стосунки. Ці дві моделі ілюструють відмінності у розумінні благополуччя навіть у межах одного підходу.

Третій підхід зосереджується на якості життя. Цей термін дуже часто використовується як синонім благополуччя [37]. Концепція якості життя розуміє благополуччя в ширшому сенсі, ніж представники гедоністичних та евдемоністичних моделей і включає фізичні, психологічні та соціальні аспекти функціонування особистості [46].

Четвертий підхід «Оздоровчий» чи «Wellness», який визначено менш чітко, ніж перші дві підходи та використовується переважно у консультуванні щодо здорового способу життя. Деякі автори використовують цей термін поряд з благополуччям [40]. Всі ці підходи вважають благополуччя ширшим, ніж відсутність хвороби, хоча моделі благополуччя та їх компонентний склад відрізняються суттєво. Майже всі дослідники в цій області погоджуються з багатогранністю оздоровчого підходу як цілісного способу життя, що включає в себе безліч питань в аспекті охорони здоров’я і оптимального функціонування особистості, фізичного або духовного здоров’я [50; 51].

На жаль, нині не існує єдиної думки щодо розуміння сутності благополуччя, а різноманіття підходів та використовуваних конструктів потребує поглибленого їх вивчення. Тому зосередимось на детальному хронологічному аналізу наукових досліджень щодо його визначення.

У 1930 році видатний філософ та математик Бертран Рассел визначив прагнення до «благополуччя» або «щастя» однією з головних тем людства [52].

Започаткували вивчення суб’єктивного благополуччя американські дослідники ще в 1960-і роки. Серед найперших можна виокремити дослідження Х. Кентріла (H. Cantril, 1965) та Н. Бредбурна (N. Bradburn, 1968), які ґрунтувалися на результатах опитувань Національного центру вивчення громадської думки (NORC) [21].

Н. Бредбурн вперше спробував концептуалізувати розрізнені дані емпіричних досліджень психологічного здоров’я людини. Застосувавши метафору з есе «Їжак і Лисиця» англійського філостофа Ісайї Берліна, Н. Бредбурн розділив дослідників психологічного здоров’я того періоду на два табори. До «войовничих їжаків» він відніс теоретиків З.Фреда і К.Г.Юнга та інших дослідників, які намагалися відстояти свою теоретичну позицію, а до «лисиць» — емпіриків, наприклад, М. Ягоду, яка запропонувала шість критеріїв психологічного здоров’я людини: позитивне самоприйняття (висока самооцінка, вираженість почуття ідентичності); інтегрованість (стійкість до стресів); активність і можливість розвивати свій потенціал (особистісне зростання); автономність (незалежність від впливу соціального оточення); точність сприйняття реальності (соціальна сприйнятливість); компетентність щодо оточуючого середовища (здатність до соціальної адаптації і ефективного вирішення проблем) [21].

Н. Бредбурн запропонував теоретичну модель психологічного благополуччя або щастя, зробивши основний акцент на вимірі негативних і позитивних емоцій. Основний висновок, зроблений Н. Бредбурном, пролягав у тому, що обидва вимірювані показники практично повністю незалежні один від одного [60]. Пізніше ця думка була спростована К. Ріфф (C. D. Ryff, C. L. M. Keyes, 1995)

Ще однією важливою подією в дослідженні благополуччя стала серія загальнонаціональних опитувань, проведених під керівництвом Ф. Ендрюса і А. Кемпбела в межах концепції «якості життя» [23; 24]. Проте, як зазначає німецький дослідник H. H. Noll, ці дослідження мали багато спільного з раніше проведеними вимірюваннями суспільного благополуччя в рамках проектів ООН [8].

М. Аргайл підкреслює дуже потужний вибух наукових досліджень щастя в Америці того періоду. Наприклад у журналі «Психологія особистості та соціальна психологія», починаючи з 70-х, почали друкувати статті про щастя. У 1974 року почав діяти журнал «Дослідження соціальних показників», в якому з’явилося багато матеріалів з дослідження благополуччя. А у 1980 році було відкрито ще одне видання «Особистість і індивідуальні відмінності», в якому регулярно публікувалися статті на тему індивідуальних відмінностей у сприйнятті щастя [1].

Вагомий внесок в розробку концепту «суб’єктивне благополуччя» здійснив E. Дінер [28]. Він розробив і запровадив ще одну шкалу вимірювань — задоволеність життям [33], яка в подальшому стала стандартом при вимірюванні суб’єктивного благополуччя [36]. Саме Е. Дінер та Р. Еммонс [32] підтвердили висновок Бредбурна про незалежність емоційних чинників та запропонували новий концепт «суб’єктивне благополуччя» [34] як більш суттєвий та змістовний, ніж «щастя» та «задоволеність життям». Також Е. Дінер припустив, що суб’єктивне благополуччя має три різних компоненти: задоволеність життям, позитивний та негативний вплив [34]. Зазначимо, що суб’єктивне благополуччя в концепції Е. Дінера розуміється як переживання позитивних емоцій, низький рівень неприємних емоцій і високий рівень «задоволеності життям» [32; 35].

Трикомпонентна структура суб’єктивного благополуччя була неодноразово підтверджена в численних дослідженнях (Ed Diener, R. E. Lucas, E. M. Suh, 1996). Але незважаючи на це, в 70-80-х роках відбувалась активна дискусія щодо співвідношення між позитивним і негативним афектом, яка була завершена лише у кінці 80-х з появою праць К. Ріфф. Сьогодні практично всі дослідники збігаються у розумінні емоційного компонента суб’єктивного благополуччя як співвідношення позитивного і негативного афектів та виокремлюють їх баланс як єдиний його чинник.

Е. Дінер і його колеги досліджували різні чинники благополуччя, зокрема інтенсивність і частоту емоційних [29]. Відповідно до їхніх висновків, звичайна інтенсивність, з якою люди відчувають емоції, не має жодного впливу на загальне суб’єктивне благополуччя [45], а частота емоційних переживань виявилася значущим чинником.

У 1988 році М. Фордіс на підставі праць Е. Дінера розробив інструмент швидкої оцінки афективного компонента суб’єктивного благополуччя. Тривалість позитивних, нейтральних і негативних емоцій високо корелювало з іншими вимірами суб’єктивного благополуччя [44].

Подальші досліди Е. Дінера підтвердили ідею П. Кости і Р. Мак Края [26] про те, що особистісні чинники, особливо екстраверсія і нейротизм, є важливими і сприяють суб’єктивному благополуччю.

Пізніше Е. Дінер перевірив припущення B. Headey и А. Wearing (1989), які встановили, що стійкі риси особистості нівелюють вплив життєвих змін і подій на переживання суб’єктивного благополуччя. Більш того, їхня модель динамічної рівноваги щастя показала, що деякі особистісні риси сприяють переживанню людьми життєвих подій, а також, що значущі життєві події впливають на задоволеність життям незалежно від стійких рис особистості [49].

Е. Дінер (K. Magnus, Ed Diener, F. Fujita, & W. Pavot, 1993) підтвердив, що суб’єктивне благополуччя є відносно стабільною і довгостроковою конструкцією; стійкі особистісні риси, такі як екстраверсія-нейротизм зумовлюють позитивну чи негативну оцінку життєвих ситуацій, що екстраверсія сприяє позитивнішому сприйманню подій, а нейротизм — негативнішому, також відкритість досвіду сприяє тому, що людина відчуває більшу кількість як позитивних, так і негативних подій; зміни в житті не впливають на довгострокову задоволеність життям у зв’язку з наявністю в людей стійких особистісних рис, проте у дітей ще не кристалізовані особистісні якості, тому вони сприйнятливіші до зовнішніх впливів на їхнє благополуччя [49].

Але не всі спроби знайти нові взаємовпливи чинників та компонентів суб’єктивного благополуччя були вдалими. Наприклад А. Кемпбелл (А. Campbell, 1976) зробив спробу оцінити міру зміщення самооцінки залежно від шкали соціальної бажаності (D. P. Crowne, D. Marlowe, 1964). Він довів, що тенденція заперечувати негативне більшою мірою пов’язана з благополуччям, ніж тенденція підтримувати позитивне.

Н. Шварц і Г. Клор (N. Schwarz and G. L. Clore, 1983) показали, що рейтинги щастя і задоволення значною мірою залежать від зміни настрою респондентів. Дослідники стверджували, що люди використовували свій поточний емоційний стан в якості інформації в прийнятті рішень про те, чи щасливі і задоволені вони своїм життям в цілому [42].

H. Cheng (H. Cheng, 1988) припустила, що поточний настрій на момент вимірювання може суттєво впливати на їх результати та повинен враховуватись. Дещо раніше таке вимірювання вже включалося Ф. Ендрюсом і С. Уітхей (F. M. Andrews & S. B. Withey, 1976) для вимірювання настрою респондентів у момент опитування, але вони дійшли висновку, що між виміром настрою і глобальним задоволенням життям є лише невисокі кореляційні зв’язки.

У своїй праці P. J. Cooke та співавтори (P. J. Cooke, T. P. Melchert, K. Connor, 2016) наводять 42 методи вимірювання різних аспектів благополуччя та класифікують 4 підходи: гедоністичний, евдемоністичний, напрямок якості життя та оздоровчий [25]. Якщо до них долучити моделі Л. В. Куликова, Л. В. Вороніної, О. С. Ширяевої, Ю. М. Олександрова, М. О. Батуріна, Т. В. Данильченко, К. Рут та багатьох інших вітчизняних та російськомовних дослідників, то на сьогодні це найповніший перелік існуючих моделей та інструментів вимірювання блaгополуччя.

Незважаючи на різноманіття сучасних підходів до розуміння та вимірювання суб’єктивного благополуччя, донині найбільш широковживаними є моношкальні методи експрес-оцінки суб’єктивного благополуччя, хоча вони не дуже інформативні. Так, у 2003 році Д. О. Леонтьєву і Є. М. Осіну вдалося апробувати російськомовні версії шкали “задоволеності життям” Е. Дінера (SWLS: Ed Diener, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, 1985) і шкали “суб’єктивного щастя” С. Любомирскі (SHS: S. Lyubomirsky, H. Lepper, 1999) та виявили високу кореляцію між ними [10].

У 70-80 роки ідея багатокомпонентності благополуччя мотивувала дослідників вивчати якість життя та благополуччя в різних сферах. Так, Ейліз Керц (Elyse W. Kerce,1992) згадує безліч досліджень якості життя, що проводилися в 70-80-х ХХ століття: J. Flanagan (1978) досліджував психічне і матеріальне благополуччя, стосунки з іншими людьми, якість соціальних комунікацій, рівень персонального розвитку і відпочинку; А. Campbell (1976) -різні стандарти життя, безпеку, наявність житла, здоров’я, наявність шлюбу, сімейне життя, дружбу, сусідство, роботу тощо; F. M. Andrews та S. B. Withey (1976) – економічне і сімейне благополуччя, стосунки з іншими людьми, безпеку, здоров’я, та ін.; W. Glatzer (1987) – життєві стандарти, спілкування, роботу, освіту, релігійність. Подібною тематикою займалися й інші дослідники (Murrell, Schulte, Brockway, 1983; Bestuzhey-Lada, 1980; Verwayen, 1980).

Тенденція вивчення благополуччя в різних сферах життя спостерігається і в останніх публікаціях Е. Дінера [31], що привело до суттєвого ускладнення його базової концепції: до структури суб’єктивного благополуччя вчений додав ще четвертий компонент — «задоволеність» у конкретних сферах життя: задоволеність працею, шлюбом, дозвіллям чи своїм здоров’ям (U. Schimmack, 2008). У зв’язку з цим виникли дві допоміжні теорії, одна з яких постулює, що «задоволеність життям» залежить від задоволеності в окремих сферах життя, а друга — що «задоволеність життям» зумовлює задоволеність в окремих сферах життя [58].

Ідея вивчення «задоволеності» в окремих сферах життя інтуїтивно зрозуміла, однак, єдиної думки про те, які сфери життя слід оцінювати при дослідженні суб’єктивного благополуччя, зарубіжними дослідниками встановлено так і не було [2].

Значний внесок у дослідження благополуччя внесла К. Ріфф [56]. Спираючись на модель М. Ягоди, дослідження Н. Бредбурна, аналіз концепцій різних авторів (Ш. Бюлер, А. Маслоу, Г. Оллпорта, К. Роджерса, Е. Еріксона, К. Юнга та ін.), вона пропонує власну багатофакторну структуру психологічного благополуччя на основі 6 компонентів: позитивна оцінки себе і свого минулого, відчуття постійного зростання і розвитку як особистості, наявність цілей і цілеспрямованість, наявність позитивних стосунків з оточуючими, володіння комунікативними якостями, почуття самодетермінації [55].

На відміну від традиції Н. Бредбурна та Е. Дінера, представників гедоністичного підходу, К. Ріфф визначила свій підхід щодо вивчення благополуччя. У праці “Optimizing Well-Being” К. Кейес (2002) зазначає, що у той час як традиція суб’єктивного благополуччя формулює благополуччя з точки зору загальної задоволеності життям і відчуття щастя (негативний та позитивний афект), традиція психологічного благополуччя — людського розвитку і екзистенціональних проблем (евдемонічний підхід) [43].

К. Ріфф та К. Кейес відзначають помилку, сформульовану Н. Бредбурном щодо незалежності позитивного і негативного афекту, та припускають, що вона пов’язана з нездатністю його моделі благополуччя розрізняти інтенсивність і частоту емоцій, що і створювало ілюзію незалежності. Дослідники доводять, що частота позитивного і негативного афектів корелюють негативно, тоді як кореляції інтенсивності, як правило, позитивні. З цих двох частота була визначена в якості кращого показника благополуччя і тісніше пов’язаною з довготривалістю суб’єктивного благополуччя, ніж інтенсивність (Ed Diener, J. S. Larsen, 1993; Ed Diener, E. Sandvik, W. G. Pavot, 1991).

К. Ріфф вважає, що не все, що відповідає задоволеності життям, сприяє досягненню психологічного благополуччя. Більш того, життєві труднощі, негативний, навіть травмуючий досвід і переживання можуть у певних випадках виступати основою для підвищення психологічного благополуччя людини — через глибше осмислення життя, усвідомлення власних життєвих цілей, встановлення гармонійніших стосунків з іншими людьми, набуття здатності до співпереживання [57]. Вона вважала, що концентрація багатьох вчених на вивченні соціальних змінних благополуччя (якість життя, робота, прибуток, соціальні відносини) насамперед пов’язані з відсутністю складніших моделей благополуччя [57].

Пізніше Е. Дінер [30] підтвердив думку К. Ріфф, що демографічні чинники, такі як охорона здоров’я, прибуток, рівень освіти і сімейний стан дають незначне відхилення у вимірюванні благополуччя. Дослідження показує, що суб’єктивне благополуччя часто сильно корелює зі стійкими рисами особистості, що підсилює значення психологічних детермінант благополуччя.

Ключовим у теорії К. Ріфф є те, що всі компоненти психологічного благополуччя співвідносяться з різними структурними елементами теорій, в яких так чи інакше йдеться про позитивне функціонування особистості (Ш. Бюлер, А. Маслоу, Г. Оллпорт, К. Роджерс, Е. Еріксон, К. Юнг, М. Ягода) [7]. Також вона виявилась багатокомпонентною і доволі універсальною, що дуже зручно для вимірювання різних аспектів благополуччя.

Згідно з теорією К. Ріфф, психологічне благополуччя можна охарактеризувати як складний, інтегральний феномен, що характеризує позитивне функціонування особистості та виражається в суб’єктивному відчутті задоволеності життям, реалізації власного потенціалу і залежить від суб’єктивної якості комунікацій особистості з оточуючими.

Окремо слід зазначити погляди авторів теорії самодетермінації Р. Раяна і Е. Десі. В її основі лежить концепція базових потреб людини: компетентність, автономія (самодетермінація), позитивні стосунки [27]. Вони відзначають, що задоволення потреб прямо пов’язане з актуальним соціальним контекстом: якщо середовище сприяє їх задоволенню, то це підвищує рівень благополуччя і життєвих сил людини, в іншому випадку – рівень благополуччя знижується [53]. Під автономією розуміється сприйняття своєї поведінки як відповідної власним інтересам і цінностям, а в її основі лежать підтримка і відсутність контролю з боку інших людей. Потреба в компетентності — це схильність до оволодіння своїм оточенням і до ефективної діяльності у ньому; вона підтримується таким середовищем, яке ставить перед людиною завдання оптимального рівня складності і дає їй позитивний зворотний зв’язок (M. Csikszentmihalyi, 1975; E. L. Deci, 1975). Нарешті, під потребою в зв’язку з іншими розуміється прагнення до близькості з іншими людьми, вона розвивається, якщо людина отримує тепло і турботу від оточуючих [47].

У. Шиммак (2006) на основі введеного Е. Дінером ще одного компонента суб’єктивного благополуччя, а саме «задоволення в конкретній сфері» детальніше розглянув структурні співвідношення між різними компонентами суб’єктивного благополуччя: задоволеністю життям і задоволеністю у інших сферах (наприклад, задоволеність роботою і сімейне задоволення), а також розглянув спірні питання про зв’язок між двома афективними компонентами суб’єктивного благополуччя та зв’язок між когнітивним і афективним благополуччям [58].

Одне з наукових припущень полягало в тому, що дохід співвідноситься з фінансовою задоволеністю, а фінансове задоволення корелює з задоволеністю життям (Ed Diener, S. Oishi, 2000). Schimmack (2006) проаналізував дані стосовно задоволеності життям, фінансового задоволення і відносного доходу порівняно з середнім національним показником та стандартизував оцінки, усунувши вплив національних відмінностей. Дохід виявився помірним показником фінансового задоволення (г = 0,27), а фінансове задоволення було сильним предиктором задоволеності життям (r = 0,55).

М. Селігман (2006) значно розширив уявлення Е. Дінера та зазначив, що високий рівень суб’єктивного благополуччя особистості пов’язаний з відчуттям позитивних емоцій і високим ступенем задоволеності життям, а також з емоційною стійкістю, відсутністю заклопотаності емоційними проблемами, ентузіазмом, самоконтролем, любов’ю до себе, переважанням позитивних думок і позитивним ставленням до навколишнього світу, власного минулого, сьогодення та майбутнього [13; 45].

В нещодавньому огляді C. Любомірскі [48] показано, що щасливі люди успішні в багатьох сферах життя, і що цей успіх, принаймні частково через їхнє відчуття щастя. Щаслива людина більш соціальна, альтруїстична, активна, має сильне тіло та імунну систему, а також має кращі навички вирішення конфліктних ситуацій. Крім того, приємний настрій сприяє творчому мисленню [36].

Дослідники (A. S. Waterman; D. Kahneman; М. Seligman, 2009) звертають увагу на те, що психологічне благополуччя забезпечується не тільки внутрішнім, фізичним та психічним благополуччям, але й станом духовно-морального здоров’я та соціального середовища [7].

I. C. Galinha довела, що внутрішньоособистісні чинники (задоволення сферами життя та порівняння стандартів, позитивні та негативні емоції, занепокоєння, депресія, стрес) є сильнійшими за контекстуальні (життєві події, соціо-демографічні відмінності) та мають більш довгостроковий ефект, ніж контекстні [38].

У 2000-х відбувається новий сплеск емпіричних досліджень благополуччя, результатом яких стала перевірка класичних та розробка багатьох нових його моделей. Серед дослідників слід згадати Л. В. Куликова, Л. В. Вороніну, О. С. Ширяєву, Ю. М. Олександрова, М. О. Батуріна, С. О. Башкатова, Н. В. Гафарову, Т. В. Данильченко, О. В. Середу, О. А. Тараданова, А. В. Кос, Т. М. Узденова, M. L. Schults, К. Рут та ін.

Окремо зазначимо працю Л. В. Карапетян (2014) щодо етимологічного аналізу конструкту “благополуччя” та проблемно-хронологічний опис феномена суб’єктивне благополуччя з посиланням на ідеї класичних і сучасних психологічних теорій [6] та праці Т. В. Данильченко.

Т. В. Данильченко не тільки розробила власну модель суб’єктивного соціального благополуччя [3; 5], а й займається з’ясуванням його чинників. Вона визначає соціальне порівняння як один з найголовніших чинників благополуччя, оскільки воно має сильне фізичне, біологічне джерело та сприяє адаптації (порівняння себе з іншими) та виживанню (адекватне оцінювання конкурентів). Показала, що часте звертання до порівнянь себе з іншими людьми знижує показник суб’єктивного благополуччя [3].

Т. В. Данильченко зазначає, що благополуччя ґрунтується на порівнянні особистістю себе і свого буття з суб’єктивними нормами, еталонами та ідеалами, крім того, соціальне порівняння пов’язане з існуванням «значущого іншого» (референтною групою). Вона робить висновок про потужний вплив соціального середовища на зміст та особливості інтерпретації соціальної інформації. Стандарти порівняння до певної міри відображають соціальні та культурні цінності та норми суспільства, в якому людина живе, або тих соціальних груп, до яких вона себе відносить (соціальні уявлення) [3].

Дослідниця з’ясовує особливості, ієрархію та джерела соціальних потреб та поділяє їх на три групи: потреби в соціальній залученості (внутрішня – прив’язаність, відчуття «свого місця», прийняття, любов, зовнішня – приналежність, інтеграція, вплив), соціальному схваленні (внутрішня – компетентність, цінність, довіра, зовнішня – повага, статус, визнання, солідарність, корисність) та соціальній підтримці (внутрішня – розуміння, співпереживання, зовнішня – турбота, фізичний контакт, допомога). А також визначає порівняно невеликий вплив демографічних чинників на суб’єктивне соціальне благополуччя [3].

Підводячи підсумки дискусіям щодо співвідношення «суб’єктивного» та «психологічного» благополуччя зазначимо, що незважаючи на широке використання обох конструктів, їх трактування найчастіше залежить від авторської прихильності до того чи іншого підходу щодо визначення благополуччя. Зокрема, К. Ріфф, О. С. Ширяєва, Ю. М. Олександров, С. А. Водяха, Л. М. Яворська, Г.С . Філоненко, Я. І. Павлоцька вважають, що суб’єктивне благополуччя є емоційною складовою психологічного благополуччя, Н. К. Бахарєва, Л. В. Куликов, М. В. Соколова, Р. М. Шаміонов, Е. Бенко вважають, що, навпаки, психологічне благополуччя є частиною суб’єктивного.

Водночас існує уявлення про психологічне і суб’єктивне благополуччя як про синонімічні поняття [5]. Таку саму думку висловлюють П. Фесенко та Т. Шевеленкова: феномен психологічного благополуччя вони трактують як суб’єктивне явище, цілісне переживання, виражене в суб’єктивному відчутті щастя, задоволеності собою і власним життям, а також пов’язане з базовими людськими цінностями і потребами та позитивним функціонуванням особистості, що найбільш вдало узагальнено у шестикомпонентній теорії психологічного благополуччя К. Ріфф [18]. Психологічне благополуччя безпосередньо залежить від системи внутрішніх оцінок самого носія даного переживання, а тому його зміст збігається із концептом суб’єктивного благополуччя [16].

Останнє зауваження відкриває нові перспективи для пошуку та ширшого трактування психологічного благополуччя. Суб’єктивна і об’єктивна оцінки благополуччя можуть взагалі не співпадати. Наприклад уявлення людини про якість її стосунків з оточуючими може суттєво відрізнятися залежно від системи уявлень про критерії якості стосунків, поточного емоційного стану, рівня емпатійності, самооцінки, наявності емоційних, поведінкових та когнітивних стереотипів та від багатьох інших чинників.

Отже донині питання співвідношення концептів «психологічне благополуччя» та «суб’єктивне благополуччя» є відкритим.

Висновки. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми свідчить про те, що порівняно з суб’єктивним благополуччям, яке позначає суб’єктивність будь-яких оцінок, психологічне — відображає усвідомлювані і неусвідомлювані потенції людини вести повноцінне життя та справлятися з різноманітними проблемами. В такому сенсі, психологічне благополуччя – стан оптимального функціонування особистості, одним з вимірів якого є суб’єктивна оцінка різних аспектів життя людини (рівень суб’єктивного благополуччя), неусвідомлювані аспекти вимірюються за допомогою інструментів психологічної діагностики.

Суб’єктивна оцінка будь-якого компонента благополуччя (власної компетентності, автономії, позитивного самосприйняття тощо) є лише одним з важливих аспектів благополуччя, але не достатнім. Суб’єктивна і об’єктивна оцінки можуть взагалі не співпадати, але для загальної адекватної оцінки благополуччя необхідно враховувати обидва показники.

Такий підхід дуже чітко відокремлює конструкт «суб’єктивне благополуччя» від психологічного та інших конструктів, оскільки «суб’єктивність» — ознака позиції особистості щодо оцінки будь-яких компонентів благополуччя, а не позначення його емоційної чи будь- якої іншої структурної одиниці. Тому можна вважати суб’єктивне благополуччя складовою психологічного.

Щодо конструктів задоволеність життям, щастя та якість життя, зазначимо, що вони залежать від суб’єктивної оцінки різних аспектів життя, тому їх можна вважати складовими суб’єктивного благополуччя.

На основі аналізу сучасних і класичних досліджень спостерігається певна динаміка суттєвих змін щодо змісту і структури благополуччя, зростає кількість емпіричних досліджень, підвищується загальний інтерес до цієї теми. Вважаємо, що проблема визначення благополуччя ще дуже далеко знаходиться від свого вирішення, триває процес пошуку адекватних та універсальних моделей.

Окремо зазначимо, що одним з джерел наукової діяльності є незадоволеність існуючими уявленнями про світ, тому приоритетними напрямками вважаємо: пошук більш адекватної моделі психологічної структури особистості, визначення критеріїв і механізмів її оптимального функціонування, та розробка інструментів діагностики та впливу.

Перспективи подальших досліджень. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у продовженні вивчення структурних особливостей сучасних моделей та компонентів благополуччя та розробці власної емпіричної моделі для реалізації мети дослідження.

Список використаних джерел

1. Аргайл М. Психология счастья / M. Аргайл. – 2-е изд. СПб. : Питер, 2003. – 271 с.

2. Бенко Е.В. Обзор зарубежных публикаций, посвященных исследованию благополучия / Е. В. Бенко // Вестник ЮУрГУ. («Серия : Психология»). — 2015. — No 2 — С. 5- 13.

3. Данильченко Т. В. Суб’єктивне соціальне благополуччя: психологічний вимір : монографія / Т. В. Данильченко ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — Чернігів : Десна Поліграф, 2016. — 543 с.

4. Дубовик Ю. Б. Исследование психологического благополучия в пожилом и старческом возрасте [Электронный ресурс] / Ю. Б. Дубовик // Психологические исследования : [электрон. науч. журн.]. — 2011. — No. 1(15). – Режим доступу: http://www.psystudy.ru/index.php/num/2011n1-15/433-dubovik15.html

5. Журавлев А. Л. Коллективные смыслы как предпосылка личного счастья / А. Л. Журавлев, А. В. Юревич // Психологический журнал. — Т. 35. – 2014. — No 1. — С. 5-25.

6. Карапетян Л. В. Теоретические подходы к пониманию субъективного благополучия / Л. В. Карапетян // Известия Уральского федерального университета. (Серія «Проблемы образования, науки и культуры»). — 2014. — No 1 (123). — С. 171-182.

7. Карсканова С. Стан розробки проблеми психологічного благополуччя у вітчизняній та закородонній психології / С. Карсканова // Актуальні проблеми практичної психологїї : [збірник наукових праць]. – Ч. 1. – Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2009. – С. 477-483.

8. Нолль Х. Г. Исследование социальных показателей и мониторинг : методы измерения и анализа качества жизни / Нолль Хайнц-Герберт // Социальное неравенство. Изменение в социальной структуре : Европейская перспектива / [под. ред. В. Воронкова, М. Соколова ; пер. с. нем. К. Тимофеевой]. – СПб. : Алстейя, 2008. — С. 59.

9. Олександров Ю. М. Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя студентської молоді : автореф. дис. канд. психол. наук. : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Ю. М. Олександров. – Харків, 2010. – 23 с.

10. Осин Е. Н. Апробация русскоязычных версий двух шкал экспресс-оценки субъективного благополучия / Е. Н. Осин, Д. А. Леонтьев, // Материалы III Всероссийского социологического конгресса. — М. : Институт социологии РАН, Российское общество социологов, 2008. – 2 c.

11. Павлоцкая Я. И. Соотношение психологического благополучия и социально- психологических характеристик личности : диссертация … канд. психол. наук: 19.00.05 /Я. И. Павлоцкая — Саратов, 2015. — 183 с.

12. Підбуцька Н. В. Суб’єктивне благополуччя у становленні майбутніх фахівців / Н. В. Підбуцька, А. Г. Зуєва // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти : [зб. наук. пр.]. — Вип. 40-41 (44-45)] / М-во освіти і науки України, НАПН України, Нац. техн. ун-т «ХПІ» ; [редкол.: В. Г. Кремень (голова) та ін.] ; за ред. Л. Л. Товажнянського і О. Г. Романовського. — Харків : НТУ ХПІ, 2014. — С. 192-206.

13. Селигман М. Новая позитивная психология : научный взгляд на счастье и смысл жизни / М. Селигман ; [пер. с англ.]. — М. : София, 2006. – 368 c.

14. Сырцова А. Возрастная динамика временной перспективы личности : дис. канд. психол. наук : 19.00.13 – «Психология развития, акмеология» / А. Сырцова. – М., 2008. – 317 с.

15. Усова Н. В. Структура и социально-психологические факторы субъективного благополучия личности в условиях миграции : автореф. дисс. на пол. науч. степени канд. псих. наук : спец. 19.00.05. «Социальная психология» / Н. В. Усова. – Саратов, 2012. — 24 с.

16. ФесенкоП. П. Осмысленность жизни и психологическое благополучие личности : автореф. дисс. на пол. науч. степени канд. псих. наук : спец. 19.00.01. «Общая психология. Психология личности. История психологии» / П. П. Фесенко. – М., 2005. – 24 с.

17. Шарапова Р. З. Структура психологического благополучия в период социально- экономического благополучия [Электронный ресурс] / Р. З. Шарапова // Конференция «Ломоносов – 2011». – Режим доступа: http://lomonosov- msu.ru/archive/Lomonosov_2011/1424/12670_24ae.pdf.

18. Шевеленкова Т. Д. Психологическое благополучие личности (обзор основных концепций и методика исследования) / Т. Д. Шевеленкова, П. П. Фесенко // Психологическая диагностика. — 2005. — No 3. — C. 95-129.

19. Ширяева О. С. Психологическое благополучие личности в экстремальных условиях жизнедеятельности : автореф. дисс. на пол. науч. степени канд. псих. наук : спец. 19.00.01. «Общая психология. Психология личности. История психологии» / О. С. Ширяева. – Петропавловск-Камчатский, 2008. – 254 с.

20. Яворська Л. М. Фактори становлення психологічного благополуччя особистості / Л. М. Яворовська, Г. С. Філоненко // Наука і освіта. — 2014. — No 12. — С. 216-220.

21. Bradburn N. The Structure of Psychological well-being / N. Bradburn. — Chicago : Aldine Pub. Co., 1969. – Р. 320.

22. Bryant, F. B. The Structure of Psychological Well-Being : A Sociohistorical Analysis / F. B. Bryant, J. Veroff // Journal of Personality and Social Psychology. — 1982. — No 43. – Р. 653–673.

23. Campbell A. The Quality of American Life : Perceptions, Evaluations and Satisfactions / Campbell Angus, Converse Philip E. and Rodgers Willard L. — New York : Russell Sage Foundation, 1976. — Р. 583.

24. Campbell A. The Sense of well-being in America : Recent patterns and trends / A. Campbell. — New York : MacGraw-Hill, 1981. – P. 263.

25. Cooke Р. J. Measuring Well-Being : A Review of Instruments / Philip J. Cooke, Timothy P. Melchert, Korey Connor // Published. — SAGE Publications, 2016. — P. 730-757.

26. Costa P. T. Influence of extraversion and neuroticism on subjective well-being : Happy and unhappy people / Costa P. T., & McCrae R. R. // Journal of Personality and Social Psychology. — 1980. — No 38. – Р. 668–678.

27. Deci E. L. Need satisfaction, motivation, and well-being in the work organizations of a former Eastern Bloc country : a cross-cultural study of self-determination / Deci E. L., Ryan R. M., GagneÏ M., Leone D. R., Usunov J. & Kornazheva B. P. // Personality and Social Psychology Bulletin. — 2001. – P. 930-942.

28. Diener E. Cross-cultural correlates of life satisfaction and self-esteeem / E. Diener // Personality and Social Psychology. — 1995. — No 68. – P. 653-663.

29. Diener E. Frequency and intensity : Dimensions underlying positive and negative affect / Diener. E., Larsen R. J., Levine S. & Emmons R. A. // Journal of Personality and Social Psychology. — 1985. – No 48. – Р. 1253–1265.

30. Diener E. Personality, culture, and subjective well-being : Emotional and cognitive evaluations of life / Diener E., Oishi S. & Lucas R. E. // Annual Review of Psychology. — 2003. – No 54. – Р. 403-425.

31. Diener E. Subjective well-being : three decades of progress / E. Diener, E. Suh, R.E. Lucas, H.L Smith // Psychological Bulletin. – 1999. – No. 125 (2). – Р. 276-302.

32. Diener E. Subjective well-being / E. Diener // Psychological Bulletin. — 1984. — No 95 (3). — Р. 542–575.

33. Diener E. The Satisfaction With Life Scale / Diener E., Emmons R. A., Larsen R. J. & Griffin S. // Journal of Personality Assessment. – 1985. — No 49. – Р. 71–75.

34. Diener E. The science of well-being : the collected works / Е. Diener // Series : Social Indicators Research Series. – 2009. – No 37. – Р. 274.

35. Diener E. Will money increase subjective well-being? / Е. Diener, R. Biswas-Diener // Social Indicators Research. — 2002. — No 57. — P. 119–169.

36. Eid M. Ed Diener and the Science of Subjective Well-Being / Michael Eid and Randy J. Larsen. — New York : Guilford Press, 2008. – Р. 97–123.

37. Frisch M. B. Clinical validation of the Quality of Life Inventory / Frisch M. B., Cornell J., Villanueva M. & Retzlaff P. J. // A measure of life satisfaction for use in treatment planning and outcome assessment. Psychological Assessment. – 1992. — No 4(1). – Р. 92-101.

38. Galinha I. Cognitive, affective and contextual predictors of subjective wellbeing / Galinha I. & Pais-Ribeiro J. L. // International Journal of Wellbeing. – 2011. — No 2(1). — Р. 34–53.

39. Giovanini E. Framework to measure the progress of societies / Giovanini E., Hall J., Morrone A., Rannuzi G. A. // OECD Working Paper. – 2010. – No 34. — P. 26.

40. Harari M. J. An empirical investigation of a theoretically based measure of perceived wellness / Harari M. J., Waehler C. A. & Rogers J. R. // Journal of Counseling Psychology. – 2005. — No 52(1). – Р. 93-103.

41. Huppert F. A. Psychological well-being : Evidence regarding its causes and consequences / F. A. Huppert // Applied Psychology: Health and Well-being. — 2009. — No 1 (2). — P. 137–164.

42. Kerce E. W. “Quality of life : Meaning, measurement, and models” (NPRDC-TN- 92-15) / E. W. Kerce. — San Diego: Navy Personnel Research and Development Center, 1992. – P. 31.

43. Keyes C. L. M. Optimizing well-being : The empirical encounter of two traditions / Keyes C. L. M. Shmotkin D. & Ryff C. D. // Journal of Personality and Social Psychology. – 2002. — No 82. – Р. 1007-1022.

44. Larsen R. J. A multitrait–multimethod examination of affect structure : Hedonic level and emotional intensity / Larsen R. J. & Diener E. // Personality and Individual Differences. – 1985. — No 6. – Р. 631–636.

45. Larsen R. J. An evaluation of subjective well-being measures / Larsen R. J., Diener E. & Emmons R. A. // Social Indicators Research. – 1985. — No 17. — Р. 1–18.

46. Lent R. W. Toward a unifying theoretical and practical perspective on well-being and psychosocial adjustment / Lent R. W. // Journal of Counseling Psychology. – 2004. — No 51(4). — Р. 482-509.

47. Lynch M. Basic needs and well-being : A self-determination theory view / M. Lynch. – 2010. — Retrieved from: http://counselingoutfitters.com/vistas/vistas10/Article_70.pdf

48. Lyubomirsky S. The benefits of frequent positive affect : Does happiness lead to success? / Lyubomirsky S., King L. & Diener E. // Psychological Bulletin. – 2005. — No 131. – Р. 803–855.

49. Magnus K. A longitudinal analysis of personality, life events, and subjective well- being / Magnus K., & Diener E. // Paper presented at the Sixty-third Annual Meeting of the Midwestern Psychological Association (May 2–4). – Chicago, 1991. – P. 32.

50. Palombi B. J. Psychometric properties of wellness instruments / B. J. Palombi // Journal of Counseling and Development. – 1992, — No 71(2). — Р. 221-225.

51. Roscoe L. J. Wellness : A review of theory and measurement for counselors / L. J. Roscoe // Journal of Counseling and Development. – 2009. — No 87(2). – Р. 216-226.

52. Russell B. The conquest of happiness / Russell B. — New York: Liveright, 1930. – P. 224.

53. Ryan R. M. On happiness and human potentials : A review of research on hedonic and eudaimonic well-being / Ryan R. M., & Deci E. L. // Annual Review of Psychology. – 2001. — No 52(1). – Р. 141-166.

54. Ryan R.M., On energy, personality, and health: Subjective vitality as a dynamic reflection of well-being / Ryan R.M., Frederick C. // Journal of Personalit. – 1997. – No 65. — Р. 529–565.

55. Ryff C. D. (1989) Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological well-being / C. Ryff // Journal of Personality and Social Psychology. – 1989. – No 57(6). – P. 1069-1081.

56. Ryff C. D. Psychological well-being : Meaning, measurement, and implications for psychotherapy research / C. D. Ryff, B. Singer // Psychotherapy and Psychosomatics. — 1996. — No 65. – P. 14–23.

57. Ryff C. D. The structure of psychological well-being revisited / Ryff C. D. & Keyes C. L. M. // Journal of Personality and Social Psychology. — 1995. — No 4. — No 69. — P. 719 -727.

58. Schimmack U. The structure of subjective well-being / Schimmack U. // [Eid M, Larsen R, editors.] — New York: Guilford Press, 2008. — Р. 97–123.

59. Veenhoven R. The utility of happiness / Ryan R.M., Frederick C. // Social Indicators Research. — 1988. — No 20. — P. 333-354.

60. Watson D. Development and validation of brief measures of positive and negative affect: The PANAS scales / Watson D., Clark L. A. & Tellegen A. // Journal of Personality and Social Psychology. – 1988. — No 54(6). – Р. 1063-1070.

References transliterated

1. Argyle, M. (2003). Psikhologiya schast’ya [The Psychology of Happiness]. SPb : Piter., 271 (rus).

2. Benko, E. V. (2015). Obzor zarubezhnykh publikatsiy, posvyashchennykh issledovaniyu blagopoluchiya [Review of foreign publications devoted to the study of well-being]. Vestnik YuUrGU. («Seriya : Psikhologiya» [Vestnik of SUSU. («Series: Psychology»)], 2, 5-13 (rus).

3. Danylchenko, T. V. (2016). Subiektyvne sotsialne blaghopoluchchchia: psykhologhichnyi vymir : monoghrafiia [Subjective social well-being, psychological dimension : Monograph]. Kyiv. nac. un-t im. Tarasa Shevchenka [Taras Shevchenko National University of Kyiv], Chernighiv : Desna Polighraf, 543 (ukr).

4. Dubovik, Yu. B. (2011). Issledovanie psikhologicheskogo blagopoluchiya v pozhilom i starcheskom vozraste [Elektronnyy resurs] [psychological well-being study in elderly and senile age [electronic resource]]. Psikhologicheskie issledovaniya : [elektron. nauch. zhurn.] [Psychological studies [electron. scientific. Journal]], 1(15), Retrieved from http://www.psystudy.ru/index.php/num/2011n1-15/433-dubovik15.html (rus).

5. Zhuravlev, A. L., Yurevich, A. V. (2014). Kollektivnye smysly kak predposylka lichnogo schast’ya [Collective sense as a predictor of happiness]. Psikhologicheskiy zhurnal. T. 35 [Psychological magazine. T. 35], 1, 5-25 (rus).

6. Karapetyan, L. V. (2014). Teoreticheskie podkhody k ponimaniyu sub»ektivnogo blagopoluchiya [Theoretical approaches to the understanding of subjective well-being]. Izvestiya Ural’skogo federal’nogo universiteta. (Serіya «Problemy obrazovaniya, nauki i kul’tury»). [Proceedings of the Ural Federal University. (Serіya «Problems of education, science and culture»)], 1 (123), 171-182 (rus).

7. Karskanova, S. (2009). Stan rozrobky problemy psykholohichnoho blahopoluchchia u vitchyznianii ta zakorodonnii psykholohii [Stage of psychological well-being issues in the local and international psychology]. Aktualni problemy praktychnoi psykholohii : [zbirnyk naukovykh prats]. – Ch. 1. [Actual problems of practical psychology: [Scientific works]. — Part 1.], 477-483 (ukr).

8. Noll, H-H. (2008). Issledovanie sotsial’nykh pokazateley i monitoring : metody izmereniya i analiza kachestva zhizni [The study of social іndicators and monitoring: Measuring and Monitoring the Quality of Life], SPb : Alsteyya, 59 (rus).

9. Oleksandrov, Yu. M. (2010). Samorehuliatsiia yak chynnyk psykholohichnoho blahopoluchchia studentskoi molodi : avtoref. dys. kand. psykhol. nauk. : spets. 19.00.01 «Zahalna psykholohiia, istoriia psykholohii» [Self-regulation as a factor in psychological well-being of students: Thesis. Dis. candidate. Psychology. Science. : Spec. 19.00.01 «General Psychology, History of Psychology»], Kharkiv, 23 (ukr).

10. Osin, E. N., A. A., Leont’ev, D. A. (2008). Aprobatsiya russkoyazychnykh versiy dvukh shkal ekspress-otsenki sub»ektivnogo blagopoluchiya [Validation of Russian versions of two short-scale assessment of subjective well-being]. Materialy III Vserossiyskogo sotsiologicheskogo kongressa. — M. : Institut sotsiologii RAN, Rossiyskoe obshchestvo sotsiologov [Proceedings of the III All-Russian Congress of Sociology. — Moscow: Institute of Sociology, Russian Academy of Sciences, the Russian Society of Sociologists], 2 (rus).

11. Pavlotskaya, Ya. I. (2015). Sootnoshenie psikhologicheskogo blagopoluchiya i sotsial’no-psikhologicheskikh kharakteristik lichnosti : dissertatsiya … kand. psikhol. nauk [The ratio of psychological well-being and socio-psychological characteristics of the person: the dissertation … Candidate. psychol. Sciences], Saratov, 183 (rus).

12. Pidbutska, N. V., Zuieva, A. H. (2014). Subiektyvne blahopoluchchia u stanovlenni maibutnikh fakhivtsiv [Subjective well-being in the development of future professionals]. Problemy ta perspektyvy formuvannia natsionalnoi humanitarno-tekhnichnoi elity : [zb. nauk. pr.]. — Vyp. 40- 41 (44-45)] / M-vo osvity i nauky Ukrainy, NAPN Ukrainy, Nats. tekhn. un-t «KhPI» ; [redkol.: V. H. Kremen (holova) ta in.] ; za red. L. L. Tovazhnianskoho i O. H. Romanovskoho. — Kharkiv : NTU KhPI [Problems and prospects of forming a national humanitarian and technical elite [Coll. Science. pr.]. — Vol. 40-41 (44-45)] / N Prospect Education and Science of Ukraine, NAPS Ukraine, Nat. Sc. University of «KPI»; [Edit. coll.: VG Kremen (Chairman) and others.] Ed. LL OG Tovazhnyansky and Romanovsky. — Kharkov: NTU KhPI], 192-206 (ukr).

13. Seligman, M., (2006). Novaya pozitivnaya psikhologiya : nauchnyy vzglyad na schast’e i smysl zhizni [New Positive Psychology: scientific view on happiness and the meaning of life], M. : Sofiya, 368 (rus).

14. Syrtsova, A. (2008). Vozrastnaya dinamika vremennoy perspektivy lichnosti : dis. kand. psikhol. nauk : 19.00.13 – «Psikhologiya razvitiya, akmeologiya» [Age dynamics of personality time perspective: dis. cand. psychol. Sciences: 19.00.13 — «Development Psychology»], M., 317 (rus).

15. Usova N. V. (2012). Struktura i sotsial’no-psikhologicheskie faktory sub»ektivnogo blagopoluchiya lichnosti v usloviyakh migratsii : avtoref. diss. na pol. nauch. stepeni kand. psikh. nauk : spets. 19.00.05. «Sotsial’naya psikhologiya» [The structure and socio-psychological factors of subjective well-being of the person in the conditions of migration: Abstract. diss. on the floor. scientific. PhD degree. psych. Sciences: spec. 19.00.05. «Social Psychology»], Saratov, 24 (rus).

16. Fesenko, P. P. (2005). Osmyslennost’ zhizni i psikhologicheskoe blagopoluchie lichnosti : avtoref. diss. na pol. nauch. stepeni kand. psikh. nauk : spets. 19.00.01. «Obshchaya psikhologiya. Psikhologiya lichnosti. Istoriya psikhologii» [The meaningfulness of life and psychological well-being of the person: Abstract. diss. on the floor. scientific. PhD degree. psych. Sciences: spec. 19.00.01. «General Psychology. Psychology of Personality. History of Psychology «]. M., 24 (rus).

17. Sharapova, R. Z. (2011). Struktura psikhologicheskogo blagopoluchiya v period sotsial’no- ekonomicheskogo blagopoluchiya [Elektronnyy resurs] [The structure of psychological well-being during the period of socio-economic well-being [electronic resource]]. Konferentsiya

«Lomonosov – 2011» [Conference «Lomonosov — 2011»], Retrieved from http://lomonosov- msu.ru/archive/Lomonosov_2011/1424/12670_24ae.pdf (rus).

18. Shevelenkova, T. D., Fesenko, P. P. (2005). Psikhologicheskoe blagopoluchie lichnosti (obzor osnovnykh kontseptsiy i metodika issledovaniya) [Psychological well-being of the individual (for a review of the basic concepts and methodology of research)]. Psikhologicheskaya diagnostika [Psychological Diagnostics]. 3, 95-129 (rus).

19. Shiryaeva, O. S. (2008). Psikhologicheskoe blagopoluchie lichnosti v ekstremal’nykh usloviyakh zhiznedeyatel’nosti : avtoref. diss. na pol. nauch. stepeni kand. psikh. nauk : spets. 19.00.01. «Obshchaya psikhologiya. Psikhologiya lichnosti. Istoriya psikhologii» [Psychological well-being of the person in extreme conditions of life: Author. diss. on the floor. scientific. PhD degree. psych. Sciences: spec. 19.00.01. «General Psychology. Psychology of Personality. History of Psychology «]. Petropavlovsk-Kamchatskiy, 254 (rus).

20. Yavorska, L. M., Yavorovska, H. S. (2014). Faktory stanovlennia psykholohichnoho blahopoluchchia osobystosti [Factors formation of psychological well-being of personality]. Nauka i osvita [Science and Education]. 12, 216-220 (ukr).

21. Bradburn, N. (1969). The Structure of Psychological well-being, Chicago : Aldine Pub. Co., 320.

22. Bryant, F. B., Veroff J. (1982). The Structure of Psychological Well-Being: A Sociohistorical Analysis. Journal of Personality and Social Psychology, 43, 653–673.

23. Campbell, A., Converse, P. E., Rodgers, W.L. (1976). The Quality of American Life : Perceptions, Evaluations and Satisfactions, New York : Russell Sage Foundation, 583.

24. Campbell, A. (1981). The Sense of well-being in America : Recent patterns and trends, New York : MacGraw-Hill, 263.

25. Cooke, P. J., Melchert, T. P., Connor, K. (2016). Measuring Well-Being : A Review of Instrument. Published: 1 July 2016. by SAGE Publications, 730-757.

26. Costa, P. T., McCrae, R. R. (1980). Influence of extraversion and neuroticism on subjective well-being: Happy and unhappy people. Journal of Personality and Social Psychology, 38, 668–678.

27. Deci, E. L., Ryan, R. M., GagneÏ, M., Leone, D. R., Usunov, J., & Kornazheva, B. P. (2001). Need satisfaction, motivation, and well-being in the work organizations of a former Eastern Bloc country : a cross-cultural study of self-determination. Personality and Social Psychology Bulletin, in press, 930-942.

  1. Diener, E. (1984). Subjective well-being. Psychological Bulletin, 95 (3), 542–575.
  2. Diener, E. (1995). Cross-cultural correlates of life satisfaction and self-esteeem.

Personality and Social Psychology, 68, 653-663.

30. Diener, E. (2009). The science of well-being : the collected works. Series: Social Indicators Research Series, 37, 274.

31. Diener, E. Larsen, R. J., Levine, S., & Emmons, R. A. (1985). Frequency and intensity : Dimensions underlying positive and negative affect. Journal of Personality and Social Psychology, 48, 1253–1265.

32. Diener, E., Biswas-Diener, R. (2002). Will money increase subjective well-being?. Social Indicators Research, 57, 119–169.

33. Diener, E., Emmons, R. A., Larsen, R. J., & Griffin, S. (1985). The Satisfaction With Life Scale. Journal of Personality Assessment, 49, 71–75.

34. Diener, E., Oishi, S., & Lucas, R. E. (2003). Personality, culture, and subjective well-being : Emotional and cognitive evaluations of life. Annual Review of Psychology, 54, 403- 425.

35. Diener, E., Suh, E., Lucas, R.E., Smith, H.L. (1999). Subjective well-being : three decades of progress. Psychological Bulletin, 125 (2), 276-302.

36. Eid, M. (2008). Ed Diener and the Science of Subjective Well-Being. New York : Guilford Press, 97–123.

37. Frisch, M. B., Cornell, J., Villanueva, M., & Retzlaff, P. J. (1992). Clinical validation of the Quality of Life Inventory. A measure of life satisfaction for use in treatment planning and outcome assessment. Psychological Assessment, 4(1), 92-101.

38. Galinha, I., & Pais-Ribeiro, J. L. (2011). Cognitive, affective and contextual predictors of subjective wellbeing. International Journal of Wellbeing, 2(1), 34–53.

39. Giovanini, E., Hall, J. Morrone, A., Rannuzi, G. A, (2010). Framework to measure the progress of societies, OECD Working Paper, 34, 26.

40. Harari, M. J., Waehler, C. A., & Rogers, J. R. (2005). An empirical investigation of a theoretically based measure of perceived wellness. Journal of Counseling Psychology, 52(1), 93- 103.

41. Huppert, F.A. (2009). Psychological well-being : Evidence regarding its causes and consequences. Applied Psychology: Health and Well-being, 1 (2). 137–164.

42. Kerce, E. W. (1992). “Quality of life: Meaning, measurement, and models” (NPRDC-TN-92-15). San Diego : Navy Personnel Research and Development Center, 31.

43. Keyes, C. L. M. Shmotkin, D., & Ryff, C. D. (2002). Optimizing well-being : The empirical encounter of two traditions. Journal of Personality and Social Psychology, 82, 1007-1022. 44. Larsen, R. J., & Diener, E. (1985). A multitrait–multimethod examination of affect

structure : Hedonic level and emotional intensity. Personality and Individual Differences, 6, 631– 636.

45. Larsen, R. J., Diener, E., & Emmons, R. A. (1985). An evaluation of subjective well- being measures. Social Indicators Research, 17, 1–18.

46. Lent, R. W. (2004). Toward a unifying theoretical and practical perspective on well- being and psychosocial adjustment. Journal of Counseling Psychology, 51(4), 482-509.

47. Lynch, M. (2010). Basic needs and well-being: A self-determination theory view. Retrieved from http://counselingoutfitters.com/vistas/vistas10/Article_70.pdf

48. Lyubomirsky, S., King, L., & Diener, E. (2005). The benefits of frequent positive affect : Does happiness lead to success? Psychological Bulletin, 131, 803–855.

49. Magnus, K., & Diener, E. (1991). A longitudinal analysis of personality, life events, and subjective well-being. Paper presented at the Sixty-third Annual Meeting of the Midwestern Psychological Association, Chicago (May 2–4), 32.

50. Palombi, B. J. (1992). Psychometric properties of wellness instruments. Journal of Counseling and Development, 71(2), 221-225.

51. Roscoe, L. J. (2009). Wellness: A review of theory and measurement for counselors. Journal of Counseling and Development, 87(2), 216-226.

  1. Russell, B. (1930). The conquest of happiness. New York: Liveright, 224.
  2. Ryan R.M., Frederick C. (1997). On energy, personality, and health: Subjective

vitality as a dynamic reflection of well-being. Journal of Personality, 65. Р. 529–565.

54. Ryan, R. M., & Deci, E. L. (2001). On happiness and human potentials: A review of research on hedonic and eudaimonic well-being. Annual Review of Psychology, 52(1), 141-166.

55. Ryff, C. D. (1989). Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological well-being. Journal of Personality and Social Psychology, 57(6), 1069-1081.

56. Ryff, C. D., & Keyes, C. L. M. (1995). The structure of psychologicalwell-being revisited. Journal of Personality and Social Psychology, 4, 69, 719 -727.

57. Ryff, C. D., Singer, B. (1996). Psychological well-being : Meaning, measurement, and implications for psychotherapy research. Psychotherapy and Psychosomatics, 65. 14–23.

58. Schimmack, U. (2008). The structure of subjective well-being. The Science of Subjective Well-Being [edited by Eid M, Larsen R.], New York: Guilford Press, 97–123.

59. Veenhoven, R. (1988). The utility of happiness // Social Indicators Research, 20. 333-354.

60. Watson, D., Clark, L. A., & Tellegen, A. (1988). Development and validation of brief measures of positive and negative affect : The PANAS scales. Journal of Personality and Social Psychology, 54(6), 1063-1070.

Abstract

The article introduces a theoretical and methodological analysis of the research of the phenomenon of well-being. The development of ideas about well-being is studied starting from the first scientific measurement of happiness and life satisfaction to modern multicomponent models.

The article summarizes the modern definition of well-being as a relatively stable integral multicomponent phenomenon that characterizes the state of optimal functioning of the individual and depends on various factors such as: the system of personal values and perceptions of the world, the presence of emotional and behavioral patterns, a variety of communication skills, personal qualities, goals in life and even the general level of intelligence.

It is determined that various aspects of well-being are measured by subjective (self-esteem) and objective (objective psychodiagnostic measurements) methods. It is noted that the subjective level of self-esteem and the objective level of well-being might not be the same.

The use of notions such as «subjective well-being» was introduced for measurements relating to various aspects of human self-esteem of his life and «psychological well-being» as a general indicator of the state of optimal functioning of the individual, which includes both subjective and objective measures.

The article defines the essential difference between the notions of subjective well-being, psychological well-being, life satisfaction concepts, quality of life and happiness. It states the subjective well-being in the general well-being system of the individual. We propose to use the concept of psychological well-being as a broad construct incorporating subjective and objective aspects.

The author determines the prospects for further research and a wider interpretation of psychological well-being.

________

ЧИТАТЬ СТАТЬЮ на РУССКОМ ЯЗЫКЕ:

Для ссылок:

Пахоль Б. Е. Субъективное и психологическое благополучие: современные и классические подходы, модели и факторы / Б. Е. Пахоль// Украинский психологический журнал. – 2017. – No 1 (3). – С. 80 – 104.

УДК 159.9.316.6

Пахоль Б. Е., аспирант кафедры социальной психологии
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко

 

Субъективное и психологическое благополучие: современные и классические подходы, модели и факторы

 

В статье представлен теоретико-методологический анализ научных исследований феномена благополучия. Рассмотрены основные подходы к определению его содержания и структуры. Изложены классические и современные концептуальные модели и компоненты благополучия, выделены его факторы. Предложено использование понятия «субъективное благополучие» для измерений, связанных с самооценкой, и «психологическое благополучие», как общий показатель состояния оптимального функционирования личности, включая как субъективные, так и объективные показатели.

Ключевые слова: счастье, удовлетворенность жизнью, качество жизни, психологическое благополучие, субъективное благополучие.

This article introduces theoretical and methodological analysis of research of the phenomenon of well-being. The main approaches to defining its contents and structure were considered. The classic and modern conceptual models and components of well-being as well as its factors were singled out. We suggested the use of the concept of subjective well-being for measurements related to self-esteem and psychological well-being, as a general indicator of optimal functioning of the individual, which includes both subjective and objective measures.

Key words: happiness, life satisfaction, satisfaction with life in domains, quality of life, well-being, psychological well-being, subjective well-being

Постановка проблемы. «Благополучие» — сравнительно новый научный термин, появившийся в позитивной психологии в связи с изучением состояний оптимального функционирования человека. Стремление к благополучию и положительному функционированию является одной из основных движущих сил человеческого сообщества, а его субъективное ощущение является важным условием полноценной жизни личности, возможно поэтому проблема его получения и поддержки занимает важное место в психологических исследованиях [53].

Разработкой основных подходов к определению благополучия занимались: M. Jahoda, N. Bradburn, Ed Diner, P. T. Costa, R. R. McCrae, P. Warr, М. W. Fordyce, С. Ryff, A. S. Waterman, R. M. Ryan, E. L. Deci, А. В. Воронина, Т. Д. Шевеленкова, П. П. Фесенко, Л. В. Куликов, А. С. Ширяева, Т. В. Данильченко, Е. Бенко и др.

На начальном этапе исследований благополучия изучалось как эмоциональное ощущение счастья. Несколько позже, N. Bradburn (1969) предложил шкалу интенсивности переживания счастья и начал оценивать баланс между положительными и отрицательными оценками эмоционального отношения личности к различным жизненным обстоятельствам, а также изучать влияние различных факторов на ощущение счастья и общую удовлетворенность. Однако оказалось, что данные конструкты не в состоянии описать сложную субъективную картину восприятия и оценки реальности, поскольку благополучие касается различных сторон жизни человека. Поэтому в различных областях научного знания для обозначения состояния оптимального функционирования личности, начали употреблять другие понятия, в частности: счастье, качество жизни, удовлетворенность жизнью, благополучие, психологическое и субъективное благополучие, и тому подобное. Без серьезного теоретического анализа научных исследований феномена благополучия провести разграничение между вышеупомянутыми конструктами довольно сложно, поскольку они описывают единую психологическую реальность.

Среди самых влиятельных можно выделить работы таких исследователь: N. Bradburn, Ed Diener, M. Jahoda, C. D. Ryff, C. L. M. Keyes, R. M. Ryan, E. L. Deci, М. Seligman, T. A. Judge, M. Argyle, J. R. Hackman, G. R. Oldham V. Vroom, E. Locke, M. L. Schults, D. Anaby, Д. О. Леонтьєв, Р. М. Шаміонов, Л. В. Куликов, Т. Д. Шевеленкова, П. П. Фесенко, І. О. Джідарьян, А. В. Вороніна, О. С. Ширяева, Ю. М. Олександров, А. Е. Созонтов, А. А. Шадрін, С. А. Дружилов, Т. Ю. Павлоцька, А. В. Курова, М. О. Батурін, С. А. Водяха, С. Р. Зеніна, Я. І. Іванова, Р. А. Березовська, Т. В. Данильченко и др, — каждый из которых сделал свой весомый вклад в понимание этого феномена, рассматривающих его проявления в различных аспектах человеческой жизни.

Согласно результатам последних исследований, благополучие является относительно устойчивым интегральным многокомпонентным феноменом, характеризующем состояние оптимального функционирования личности и зависит от различных факторов, в частности: системы личностных ценностей и представлений о мире, наличия эмоциональных и поведенческих стереотипов, различных коммуникативных навыков, личностных качеств, целей в жизни и даже общего уровня интеллекта. Различные аспекты благополучия измеряются субъективными (самооценка) и объективными (объективные психодиагностични измерения) методами.

Внешние события и объективные условия жизни имеют сравнительно незначительное влияние на общее благополучие (D. Kahneman, A. Tversky, 2000; S. Lyubomirsky, 2007). Гораздо важнее вклад сформированных в процессе социализации устойчивых черт личности (Keith Magnus & Ed Diener, 1991) [49].

С каждым годом научное знание о благополучии существенно меняется, ведутся исследования его источников и детерминант, уточняется компонентный состав, терминологическая база, исследуются особенности влияния различных факторов, таких как: социальные отношения, генетическая предрасположенность, материальный достаток, удовлетворенность потребностей, наличие целей и смысла жизни, физическая активность, индивидуальные особенности, принятия себя как личности и др.

Наряду с понятием благополучия в научной литературе используются связанные с ним конструкты, такие как: счастье, психическое здоровье, удовлетворенность жизнью, качество жизни, психологическое благополучие, субъективное благополучие и др. Такое многообразие терминов, с одной стороны, свидетельствует о значительном научном интересе к изучению различных аспектов благополучия, а с другой — создает терминологическую путаницу. Поэтому важной является проблема отделения различных конструктов и определения универсальной терминологии.

Поиск новых подходов и моделей благополучия, определение его источников и детерминант требует изучения и обобщения современных и классических научных исследований и может стать основой для разработки новых методов диагностики и обучения людей искусству полноценного бытия.

Анализ последних исследований и публикаций. Различные конструкты, связанные с благополучием, изучались и использовались различными исследователями: счастье (W. Wilson, N. Bradburn, M. Argyle, Еd Diner, И. А. Джидарьян, D. Kahneman, Ed Diener, & N. Schwarz, S. Lyubomirsky, L. King, Ed Diener); психическое здоровье (M. Jahoda) удовлетворенность жизнью (N. Bradburn, F. M. Andrews & S. B. Withey, Ed Diner, Ed Diener, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, И. А. Джидарьян); удовлетворенность в конкретных сферах (Ed Diener, Ulrich Schimmack); качество жизни (A. Campbell, D. P. Crowne, D. А. Marlowe); благополучие (N. Schwarz, G. L. Clore, R. M. Ryan, E. L. Deci, H. T. Reis, R. M. Ryan); психологическое благополучие (N. Bradburn, C. Ryff, Chan Mei Fen, A. S. Waterman; D. Kahneman; М. Seligman, С. Карсканова, Е. Лознякова, А. С. Ширяева, Ю. М. Александров, С. А. Водяха, Г. С. Хафизова, Ю. Б. Дубовик, Г. С. Шарапова, А. С. Ширяева, А. Сырцова, Л. Н. Яворской, Г. С. Филоненко, Я. И. Павлоцкая); субъективное благополучие (Ed Diner, P. T. Costa, R. R. McCrae, Ed Diener, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, М. W. Fordyce, K. Magnus & Ed Diener, Ed Diener, J. S. Larsen, Ed Diener, E . Sandvik, W. G. Pavot, Ed Diener, S. Oishi, Г. М. Шамионов, U. Schimmack, M. Eid, R. J. Larsen, Л. Куликов, М. Дмитриева, А. Долина, М. Розанова, Т. Тимошенко, Н. С. Нахабич, A. B. Bakker, Н. В. Усова, Н. А. Батурин, С. А. Башкатов, Н. В. Гафарова, Т. В. Бескова, Г. М. Шамионов, Е. Е. Бочарова, М. В. Григорьева, Д. А. Леонтьев, С. К. Летягина, Г. Л. Пучкова, М. В. Соколова, С. В. Яремчук, Л. В. Карапетян, Н. В. Подбуцкая, А. Г. Зуева, Т. В. Данильченко, Е. Бенко); актуалено и идеальное психологическое благополучие (П. П. Фесенко).

Во многих предыдущих научных исследованиях субъективное благополучие понималось преимущественно как эмоциональное состояние [31]. Однако, за последние 30 лет было предложено несколько широких концептуализаций этого феномена, которые включают не только эмоциональную, но и когнитивную, поведенческую, а также мотивационную составляющую (C. Ryff, 1989; C. Ryff & C. L. M. Keyes, 1995; P. Warr, 1987, 1994).

Концептуальные различия разных подходов нашли свое отражение в различных моделях благополучия, среди которых заметно выделяются:

  • Модель «Качество жизни» А. Кємпбела («Quality of life», A. Campbell, P. E. Converse, & W. L. Rodgers, 1976);
  • Модель «Психологическое благополучие» Н. Бредбурна («Psychological well-being», N. Bradburn, 1969);
  • Шкала удовлетворенности жизнью Е. Динера («Satisfaction with Life Scale», Ed Diener, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, 1983);
  • Модель «Субъективное благополучие» Е. Динера («Subjective Well-being», Ed Diner, 1984, 1995, 2002, 2009; Ed Diener, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, 1985; Ed Diener, E. Sandvik, W. G. Pavot, 1991; Ed Diener & J. S. Larsen, 1993);
  • Модель «Психологическое благополучие» К. Рифф («Psychological well-being», С. Ryff, 1986; C. D. Ryff, & C. L. M. Keyes, 1995);
  • Шкала базовых психологических потребностей в отношениях Р. Райана и Е. Л. Деси («The Basic Need Satisfaction in Relationships Scale», R. M. Ryan, E. L. Deci, 2000; J. G. La Guardia, R. M. Ryan, C. E. Couchman, & E. L. Deci, 2000);
  • Сингапурская шкала психического благополучия Ч. М. Фена («Singapore Mental Wellbeing Scale», SMWEB, Chan Mei Fen, 2013);
  • Модель cубьективного благополучия Л. В. Куликова;
  • Психофизиологическая модель психологического благополучия Л. В. Ворониной (А. Воронина, 2002);
  • Модель психологического благополучия А. С. Ширяев (А. С. Ширяева, 2008);
  • Модель психологического благополучия Ю. М. Александрова (Ю. Н. Александров, 2009);
  • Теоретическая модель личного благополучия Н. А. Батурина (М. А. Батурин, С. А. Башкатов, Н. В. Гафарова, 2013);
  • Модель субъективного социального благополучия Т. В. Данильченко (Т. В. Данильченко, 2015).

Кроме вышеупомянутых, в современных научных исследованиях изучаются модели: материального (А. В. Середа, 2010), семейного (А. А. Тараданов, 2004), психического (А. В. Кос, 2009), экономического (Т. М. Узденов , 2010), профессионального благополучия (ML Schults, 2008; К. Рут, 2016) и др.

Обобщая исследования влияния различных факторов на уровень субъективного благополучия, приведем те, что чаще всего становятся предметом научных исследований [9; 22; 39; 54; 59]: физические (J. Ware, R. M. Ryan, C. M. Frederick, М. Argyle, С. Д. Деребо, Г. М. Зараковський, Л. В. Куликов, П. П. Фесенко); духовные (D. Brothers, C. Dalbert, M. J. Lerner, Дж. Беннет, Д. А. Леонтьев); личностные (М. А. Батурин, С. А. Башкатов, Н. В. Гафарова); культурные (E. Diener, M. Diener); социально-демографические (N. Bradburn, J. R. Hackman, G. R. Oldham, P. Warr, D. Raphael, E. Singer, А. Адлер, C. А. Дружилов, Т. В. Данильченко); материальные (J. Flanagan, Т. Campbell, D. Groenland и др.); экономические (E. Diener, I. Praag, B. Strümpel, А. В. Баранова, В. А. Хащенко, А. А. Угланова); экзистенциальные (Н. В. Гришина, Н. Занадворов, В. Франкл); природные (E. O. Wilson, 1984; Kaplan & Kaplan, 1989; Ulrich, 1993; Burns, 2005; Frumkin, 2001; Gullone, 2000; Kahn, 1997; Kellert, 1997; Nesse & Wiliams, 1996; Gelter, 2000; Takano et al., 2002; Hooker et al., 2002; Marr et al., 2000; Walsh, 2009; Wesley et al., 2009; A. J. Howell, 2013); жизненные перспективы личности (R. Ryan, J. G. La Guardia); доминирующие эмоции (E. Diener, R. E. Lucas); осмысленность жизни (П. П. Фесенко, Я. И. Павлоцкая); социальное сравнение (L. Festinger, 1954; L. Higgins, A. Lurie, 1983; W. Kruglanski, O. Mayseless, 1990; J. V. Wood, 1996; P. Lockwood, Z. Kunda, 1997; F. X. Gibbons & B. P. Buunk, 2000; R. M. Ryan, E. L. Deci, 2001; J. Baker & K. Linch, 2004; Т. В. Данильченко, 2014).

Что касается последних исследований, то наиболее актуальными являются исследования субъективных факторов: в исследовании Ю. Б. Дубовик была поставлена​​проблема психологического благополучия в пожилом возрасте, анализировались изменения в уровне психологического благополучия по мере старения [4]; Г. С. Шарапова исследовала влияние экономического кризиса на структуру и уровень психологического благополучия [17]; А. С. Ширяева исследовала психологическое благополучие в контексте проблемы экстремальных условий жизнедеятельности [19]; Ю. М. Александров исследовал взаимосвязь психологического благополучия и саморегуляции личности [9]; А. Сырцова изучала взаимосвязь временной перспективы личности и психологического благополучия [14]; влияние процесса миграции на субъективное благополучие исследовала Н. В. Усова [15]; исследования социального интеллекта и временной перспективы осуществлялось Л. Н. Яворской и Г. С. Филоненко [20]; вопросу выявления психологических факторов субъективного благополучия подростков посвящена работа Н. Пидбуцькои и А. Г. Зуевой [12]; исследованием психологического благополучия и его связи с социально-психологическими характеристиками личности занималась Я. И. Павлоцкая [11]; Т. В. Данильченко исследовала влияние различных видов социального сравнения, социальных потребностей и социально-демографических характеристик (возраста, пола, уровня образования, брачного статуса, наличия детей) на субъективное благополучие личности [3].

К сожалению, на сегодня не сформировано единое мнение относительно понимания сущности благополучия и существует многообразие используемых конструктов.

Выделение нерешенных ранее частей проблемы. В связи с появлением новых моделей благополучия остро стоит вопрос о систематизации и обобщения классических и современных подходов. Также до сих пор не сложилась единая точка зрения относительно соотношения и определения субъективного и психологического благополучия. Не прекращаются споры о тождестве терминов субъективное и психологическое благополучие, субъективное благополучие и удовлетворенность жизнью, субъективное благополучие и счастье.

Цель статьи. Обобщить и систематизировать основные подходы к определению благополучия, провести анализ его современных и классических моделей, их компонентного состава, а также выявить содержание и структуру изучаемого феномена и предложить универсальный конструкт сущности данного феномена.

Изложение основного материала. В настоящее время существует несколько различных концепций благополучия, что приводит к путанице относительно его определения и измерения. По версии К. Рифф, все концепции можно разделить на гедонистические и эвдемонистических, Г. М. Райан и Е. Л. Деси (2000) считают, что их теория самодетерминации сочетает в себе оба подхода и является особым направлением, по мнению Э. Позняковой (2007) вообще существует 4 концептуальных подхода: гедонистический (N. Bradburn, Ed Diner), эвдемонистических (A. S. Waterman), направление позитивной психологии (С. Ryff, A. Maslow, C. Rogers, G. Allport, C. Jung, E. Erиkson, M. Jahoda, J. E. Birren) и отдельно теория самодетерминации (R. M. Ryan, E. L. Deci, C. M. Frederick, А. В. Воронина). Отдельно определим современное обобщение P. J. Cooke, который также определяет четыре подхода и дифференцирует их по критерию общеупотребительности: гедонистический, эвдемонистических, качество жизни и оздоровительный [25].

Наиболее известной является гедонистическая трехкомпонентная модель субъективного благополучия Э. Динера, состоящий из удовлетворенности жизнью, отсутствия негативного аффекта, а также наличия положительных эмоций [29; 34].

В рамках эвдемонистического подхода предполагается, что психологическое благополучие является результатом раскрытия человеком своего творческого потенциала, функционирование на оптимальном уровне, или реализации своей природы [46]. Как правило, эвдемонистические модели содержат больше компонентов, чем гедонистические и существенно отличаются содержанием конструктов. Например, одной из самых известных эвдемонистических моделей благополучия является модель психологического благополучия К. Рифф (С. Ryff, 1989; C. D. Ryff, & C. L. M. Keyes, 1995), состоящий из 6 элементов: принятие себя; контроль над обстоятельствами; положительные отношения с другими; наличие цели в жизни; личностный рост; самодетерминация. В отличие от предыдущей, эвдемонистических модель Р. Райана и Е. Деси (R. M. Ryan, E. L. Deci, 2001) предусматривает только три компонента: самодетерминация; компетентность; положительные отношения. Эти две модели иллюстрируют различия в понимании благополучия даже в пределах одного подхода.

Третий подход сосредотачивается на качестве жизни. Этот термин очень часто используется как синоним благополучия [37]. Концепция качества жизни трактует благополучие в более широком смысле, чем представители гедонистических и эвдемонистических моделей и включает физические, психологические и социальные аспекты функционирования личности [46].

Четвертый подход «Оздоровительный» или «Wellness», который определен менее четко, чем первые два подхода и используется преимущественно в консультировании по здоровому образу жизни. Некоторые авторы используют этот термин наряду с благополучием [40]. Все эти подходы понимают благополучия шире, чем отсутствие болезней, хотя модели благополучия и их компонентный состав существенно отличаются. Почти все исследователи в этой области соглашаются с многогранностью оздоровительного подхода как целостного образа жизни, который включает в себя множество вопросов в аспекте охраны здоровья и оптимального функционирования личности, физического или духовного здоровья [50; 51].

К сожалению, сейчас не существует единого мнения относительно понимания сущности благополучия, а многообразие подходов и используемых конструктов требует углубленного их изучения. Поэтому, для его определения, сосредоточимся на детальном хронологическом анализе научных исследований.

В 1930 году выдающийся философ и математик Бертран Рассел определил стремление к «благополучию» или «счастью» одной из главных проблем человечества [52].

Начали изучение субъективного благополучия американские исследователи еще в 1960-е годы. Среди первых можно выделить исследования Х. Кентрила (H. Cantril, 1965) и Н. Брэдбурна (N. Bradburn, 1968), которые основывались на результатах опросов Национального центра изучения общественного мнения (NORC) [21].

Н. Брэдбурн впервые попытался концептуализировать разрозненные данные эмпирических исследований психологического здоровья человека. Применив метафору из эссе «Еж и Лиса» английского филостофа Исайи Берлина, Н. Брэдбурн разделил исследователей психологического здоровья того периода на два лагеря. К «воинственным ежам» он отнес теоретиков З. Фреда и К. Г. Юнга и других исследователей, которые пытались отстоять свою теоретическую позицию, а к «лисам» — эмпириков, например, М. Ягоду, которая предложила шесть параметров психологического здоровья человека: положительное самопринятие (высокая самооценка, выраженность чувства идентичности); интегрированность (стрессоустойчивость); активность и возможность развивать свой потенциал (личностный рост); автономность (независимость от влияния социального окружения); точность восприятия реальности (социальная восприимчивость); компетентность относительно окружающей среды (способность к социальной адаптации и эффективного решения проблем) [21].

Н. Брэдбурн предложил теоретическую модель психологического благополучия или счастья, сделав основной акцент на измерении отрицательных и положительных эмоций. Основной вывод, сделанный Н. Брэдбурном, полегал в том, что оба измеряемых показателя практически полностью независимы друг от друга [60]. Позже эта мысль была опровергнута К. Рифф (C. D. Ryff, C. L. M. Keyes, 1995).

Еще одним важным событием в исследовании благополучия стала серия общенациональных опросов, проведенных под руководством Ф. Эндрюса и А. Кэмпбелла в рамках концепции «качества жизни» [23; 24]. Однако, как отмечает немецкий исследователь H. H. Noll, эти исследования имели много общего с ранее проведенными измерениями общественного благополучия в рамках проектов ООН [8].

М. Аргайл подчеркивает очень мощный взрыв научных исследований счастья в Америке того периода. Например, в журнале «Психология личности и социальная психология», начиная с 70-х, начали печатать статьи о счастье. В 1974 года начал действовать журнал «Исследование социальных показателей», в котором появилось много материалов по исследованию благополучия. А в 1980 году было открыто еще одно издание «Личность и индивидуальные различия», в котором регулярно публиковались статьи на тему индивидуальных различий в восприятии счастья [1].

Большой вклад в разработку концепта «субъективное благополучие» совершил E. Динер [28]. Он разработал и ввел еще одну шкалу измерений — удовлетворенность жизнью [33], которая в дальнейшем стала стандартом при измерении субъективного благополучия [36]. Именно Е. Динер и Р. Эммонс [32] подтвердили вывод Брэдбурна о независимости эмоциональных факторов и предложили новый концепт «субъективное благополучие» [34] как более точный и содержательный, чем «счастье» и «удовлетворенность жизнью». Также Е. Динер предположил, что субъективное благополучие имеет три различных компонента: удовлетворенность жизнью, позитивный и негативный аффект [34]. Отметим, что субъективное благополучие в концепции Э. Динера понимается как переживание положительных эмоций, низкий уровень неприятных эмоций и высокий уровень «удовлетворенности жизнью» [32; 35].

Трехкомпонентная структура субъективного благополучия была неоднократно подтверждена в многочисленных исследованиях (Ed Diener, R. E. Lucas, E. M. Suh, 1996). Но несмотря на это, в 70-80-х годах была активная дискуссия о соотношении между положительным и отрицательным аффектом, которая была завершена только в конце 80-х с появлением работ К. Рифф. Сегодня практически все исследователи сходятся в понимании эмоционального компонента субъективного благополучия как соотношении положительного и отрицательного аффектов и выделяют их баланс как единый фактор.

Е. Динер и его коллеги исследовали различные факторы благополучия, в частности интенсивность и частоту эмоций [29]. Согласно их выводам, обычная интенсивность, с которой люди чувствуют эмоции, не имеет никакого влияния на общее субъективное благополучие [45], а частота эмоциональных переживаний оказалась значимым фактором.

В 1988 году М. Фордис на основании трудов Э. Динера разработал инструмент быстрой оценки аффективного компонента субъективного благополучия. Продолжительность положительных, нейтральных и негативных эмоций высоко коррелировало с другими измерениями субъективного благополучия [44].

Дальнейшие опыты Е. Динера подтвердили идею П. Косты и Р. Мак Края [26] о том, что личностные факторы, особенно экстраверсия и нейротизм, важны и способствуют субъективном благополучию.

Позже Е. Динер проверил предположение B. Headey и А. Wearing (1989), которые установили, что устойчивые черты личности нивелируют влияние жизненных изменений и событий на переживания субъективного благополучия. Более того, их модель динамического равновесия счастья показала, что некоторые личностные черты способствуют переживанию людьми жизненных событий, а также, что значимые жизненные события влияют на удовлетворенность жизнью независимо от устойчивых черт личности [49].

Е. Динер (K. Magnus, Ed Diener, F. Fujita, & W. Pavot, 1993) подтвердил, что субъективное благополучие является относительно стабильной и долгосрочной конструкцией; устойчивые личностные черты, такие как экстраверсия-нейротизм обусловливают положительную или отрицательную оценку жизненных ситуаций, экстраверсия способствует позитивному восприятию событий, а нейротизм — негативному, также открытость опыту способствует тому, что человек чувствует большее количество как положительных, так и отрицательных событий; изменения в жизни не влияют на долгосрочную удовлетворенность жизнью в связи с наличием у людей устойчивых личностных черт, однако у детей еще не кристаллизованны личностные качества, поэтому они более восприимчивы к внешним воздействиям на их благополучие [49].

Но не все попытки найти новые взаимные влияния факторов и компонентов субъективного благополучия были удачными. Например А. Кэмпбелл (А. Campbell, 1976) сделал попытку оценить степень смещения самооценки в зависимости от шкалы социальной желательности (D. P. Crowne, D. Marlowe, 1964). Он доказал, что тенденция отрицать негативное большей степени связана с благополучием, чем тенденция поддерживать положительное.

Н. Шварц и Г. Клор (N. Schwarz and G. L. Clore, 1983) показали, что рейтинги счастья и удовлетворения в значительной степени зависят от изменения настроения респондентов. Исследователи утверждали, что люди использовали свое текущее эмоциональное состояние в качестве информации для принятия решений о том, счастливы и довольны ли они своей жизнью в целом [42].

Cheng (H. Cheng, 1988) предположила, что текущее настроение на момент измерения может существенно влиять на результаты и должно учитываться. Несколько ранее такое измерение уже включалось Ф. Эндрюсом и С. Уитхеем (F. M. Andrews & S. B. Withey, 1976) для измерения настроения респондентов в момент опроса, но они пришли к выводу, что между измерением настроения и глобальным удовольствием жизнью существуют лишь невысокие корреляционные связи.

В своей работе P. J. Cooke и соавторы (P. J. Cooke, T. P. Melchert, K. Connor, 2016) приводят 42 метода измерения различных аспектов благополучия и классифицируют 4 подхода: гедонистический, эвдемонистических, качество жизни и оздоровительное направление [25]. Если к ним присоединить модели Л. В. Куликова, Л. В. Ворониной, А. С. Ширяев, Ю. М. Александрова, Н. А. Батурина, Т. В. Данильченко, К. Рут и многих других отечественных и русскоязычных исследователей, то на сегодня это будет наиболее полный перечень существующих моделей и инструментов измерения блaгополуччя.

Несмотря на многообразие современных подходов к пониманию и измерению субъективного благополучия, до сих пор наиболее широкоупотребляемыми является моношкальные методы экспресс-оценки субъективного благополучия, хотя они не очень информативны. Так, в 2003 году Д. А. Леонтьеву и Е. М. Осину удалось апробировать русскоязычные версии шкалы «удовлетворенности жизнью» Ed Diener (SWLS: Ed Diener, JS Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, 1985) и шкалы «суб объективного счастья» S. Lyubomirsky (SHS: S. Lyubomirsky, H. Lepper, 1999), они обнаружили высокую корреляцию между ними [10].

В 70-80 годы идея многокомпонентности благополучия мотивировала исследователей изучать качество жизни и благополучие в различных сферах. Так, Ейлиз Керц (Elyse W. Kerce, 1992) упоминает множество исследований качества жизни, которые проводились в 70-80-х ХХ века: J. Flanagan (1978) исследовал психическое и материальное благополучие, отношения с другими людьми, качество социальных коммуникаций, уровень персонального развития и отдыха; А. Campbell (1976) — разные стандарты жизни, безопасность, наличие жилья, здоровья, наличие брака, семейной жизни, дружбе, соседство, работу и т.д.; F. M. Andrews и S. B. Withey (1976) — экономическое и семейное благополучие, отношения с другими людьми, безопасность, здоровье и др.; W. Glatzer (1987) — жизненные стандарты, общение, работу, образование, религиозность. Подобной тематикой занимались и другие исследователи (Murrell, Schulte, Brockway, 1983; Bestuzhey-Lada, 1980; Verwayen, 1980).

Тенденция изучения благополучия в различных сферах жизни наблюдается и в последних публикациях Е. Динера [31], что привело к существенному усложнению его базовой концепции: в структуру субъективного благополучия ученый добавил еще четвертый компонент — «удовлетворенность» в конкретных сферах жизни: удовлетворенность трудом, браком, досугом или своим здоровьем (U. Schimmack, 2008). В связи с этим возникли две вспомогательные теории, одна из которых постулирует, что «удовлетворенность жизнью» зависит от удовлетворенности в отдельных сферах жизни, а вторая — «удовлетворенность жизнью» вызывает удовлетворенность в отдельных сферах жизни [58].

Идея изучения «удовлетворенности» в отдельных сферах жизни интуитивно понятна, однако, единого мнения о том, какие сферы жизни следует оценивать при исследовании субъективного благополучия, зарубежными исследователями установлено так и не было [2].

Значительный вклад в исследование благополучия внесла К. Рифф [56]. Опираясь на модель М. Ягоды, исследования Н. Брэдбурна, анализ концепций различных авторов (Ш. Бюлер, А. Маслоу, Г. Оллпорта, К. Роджерса, Э. Эриксона, К. Юнга и др.), она предложила собственную многофакторную структуру психологического благополучия на основе 6 компонентов: положительная оценки себя и своего прошлого, ощущение постоянного роста и развития как личности, наличие целей и целеустремленность, наличие положительных отношений с окружающими, владение коммуникативными качествами, чувство самодетерминации [55].

В отличие от традиции Н. Брэдбурна и Е. Динера, представителей гедонистического подхода, К. Рифф определила свой подход к изучению благополучия. В работе «Optimizing Well-Being» К. Кейес (2002) отмечает, что в то время как традиция субъективного благополучия определяет благополучие с точки зрения общей удовлетворенности жизнью и ощущение счастья (отрицательный и положительный аффект), традиция психологического благополучия — человеческого развития и экзистенционального проблем (евдемоничний подход) [43].

К. Рифф и К. Кейес отмечают ошибку, сформулированную Н. Брэдбурном о независимости положительного и отрицательного аффекта, и предполагают, что она связана с неспособностью его модели благополучия различать интенсивность и частоту эмоций, что и создавало иллюзию независимости. Исследователи доказывают, что частота положительного и отрицательного аффектов коррелируют отрицательно, тогда как корреляции интенсивности, как правило, положительные. Из этих двух частота была определена в качестве лучшего показателя благополучия и теснее связанной с продолжительностью субъективного благополучия, чем интенсивность (Ed Diener, J. S. Larsen, 1993; Ed Diener, E. Sandvik, W. G. Pavot, 1991).

К. Рифф считает, что не все, что соответствует удовлетворенности жизнью, способствует достижению психологического благополучия. Более того, жизненные трудности, отрицательный, даже травмирующий опыт и переживания могут в определенных случаях выступать основой для повышения психологического благополучия человека — через глубокое осмысление жизни, осознание собственных жизненных целей, установления гармоничных отношений с другими людьми, обретение способности к сопереживанию [57]. Она считает, что концентрация многих ученых на изучении социальных переменных благополучия (качество жизни, работа, прибыль, социальные отношения) прежде всего связаны с отсутствием более сложных моделей благополучия [57].

Позже Е. Динер [30] подтвердил мнение К. Рифф, что демографические факторы, такие как здравоохранение, прибыль, уровень образования и семейное положение дают незначительное отклонение в измерении благополучия. Исследование показывает, что субъективное благополучие часто сильно коррелирует с устойчивыми чертами личности, что усиливает значение психологических детерминант благополучия.

Ключевым в теории К. Рифф является то, что все компоненты психологического благополучия соотносятся с различными структурными элементами теорий, в которых так или иначе речь идет о положительном функционирования личности (Ш. Бюлер, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, Э. Эриксон, К. Юнг, М. Ягода) [7]. Также она оказалась многокомпонентной и довольно универсальной, что очень удобно для измерения различных аспектов благополучия.

Согласно теории К. Рифф, психологическое благополучие можно охарактеризовать как сложный, интегральный феномен, характеризующий положительное функционирования личности и выражающийся в субъективном ощущении удовлетворенности жизнью, реализации собственного потенциала и зависящий от субъективного качества коммуникаций личности с окружающими.

Отдельно следует отметить взгляды авторов теории самодетерминации Р. Райана и Е. Деси. В ее основе лежит концепция базовых потребностей человека: компетентность, автономия (самодетерминация), положительные отношения [27]. Они отмечают, что удовлетворение потребностей напрямую связано с актуальным социальным контекстом: если среда способствует их удовлетворению, то это повышает уровень благополучия и жизненных сил человека, в противном случае — уровень благополучия снижается [53]. Под автономией понимается восприятие своего поведения как соответствующего собственным интересам и ценностям, а в ее основе лежат поддержка и отсутствие контроля со стороны других людей. Потребность в компетентности — это склонность к овладению своим окружением и к эффективной деятельности в нем; она поддерживается такой средой, которая ставит перед человеком задачу оптимального уровня сложности и дает ему положительную обратная связь (M. Csikszentmihalyi, 1975; E. L. Deci, 1975). Наконец, под потребностью в связи с другими понимается стремление к близости с другими людьми, она развивается, если человек получает тепло и заботу от окружающих [47].

В. Шиммак (2006) на основе введенного Е. Динер еще одного компонента субъективного благополучия, а именно «удовольствие в конкретной сфере» подробнее рассмотрел структурные соотношения между различными компонентами субъективного благополучия: удовлетворенностью жизнью и удовлетворенностью в других сферах (например, удовлетворенность работой и семейное удовлетворение), а также рассмотрел спорные вопросы о связи между двумя аффективными компонентами субъективного благополучия и связь между когнитивным и аффективным благополучием [58].

Одно из научных предположений заключалось в том, что доход соотносится с финансовой удовлетворенности, а финансовое удовлетворение коррелирует с удовлетворенностью жизнью (Ed Diener, S. Oishi, 2000). Schimmack (2006) проанализировал данные по удовлетворенности жизнью, финансового удовлетворения и относительного дохода по сравнению со средним национальным показателем и стандартизировал оценки, устранив влияние национальных различий. Доход оказался умеренным показателем финансового удовлетворения (г = 0,27), а финансовое удовлетворение было сильным предиктором удовлетворенности жизнью (r = 0,55).

М. Селигман (2006) значительно расширил представление Е. Динера и отметил, что высокий уровень субъективного благополучия личности связан с ощущением положительных эмоций и высокой степенью удовлетворенности жизнью, а также с эмоциональной устойчивостью, отсутствием озабоченности эмоциональными проблемами, энтузиазмом, самоконтролем, любовью к себе, преобладанием позитивных мыслей и позитивным отношением к окружающему миру, собственного прошлого, настоящего и будущего [13; 45].

В недавнем обзоре C. Любомирски [48] показано, что счастливые люди успешные во многих сферах жизни, и этот успех, по крайней мере частично связан с их ощущением счастья. Счастливый человек более социален, альтруистичен, активен, имеет сильное тело и иммунную систему, а также лучшие показатели при разрешении конфликтных ситуаций. Кроме того, приятное настроение способствует творческому мышлению [36].

Исследователи (A. S. Waterman; D. Kahneman; М. Seligman, 2009) обращают внимание на то, что психологическое благополучие обеспечивается не только внутренним, физическим и психическим благополучием, но и состоянием духовно-нравственного здоровья и социальной среды [7].

C. Galinha доказала, что внутриличностные факторы (удовлетворение сферами жизни, сравнения стандартов, положительные и отрицательные эмоции, беспокойство, депрессия, стресс) являются более сильными чем контекстуальные (жизненные события, социо-демографические различия) и имеют более долгосрочный эффект, чем контекстные [38] .

У 2000-х відбувається новий сплеск емпіричних досліджень благополуччя, результатом яких стала перевірка класичних та розробка багатьох нових його моделей. Серед дослідників слід згадати Л. В. Куликова, Л. В. Вороніну, О. С. Ширяєву, Ю. М. Олександрова, М. О. Батуріна, С. О. Башкатова, Н. В. Гафарову, Т. В. Данильченко, О. В. Середу, О. А. Тараданова, А. В. Кос, Т. М. Узденова, M. L. Schults, К. Рут та ін.

Окремо зазначимо працю Л. В. Карапетян (2014) щодо етимологічного аналізу конструкту “благополуччя” та проблемно-хронологічний опис феномена суб’єктивне благополуччя з посиланням на ідеї класичних і сучасних психологічних теорій [6] та праці Т. В. Данильченко.

В 2000-х происходит новый всплеск эмпирических исследований благополучия, результатом которых стала проверка классических и разработка многих новых его моделей. Среди исследователей следует вспомнить Л. В. Куликова, Л. В. Воронину, А. С. Ширяеву, Ю. М. Александрова, Н. А. Батурина, С. А. Башкатова, Н. В. Гафаров, Т. В. Данильченко, А. В. Среда, А. А. Тараданова, А. В. Кос, Т. Н. Узденов, M. L. Schults, К. Рут и др.

Отдельно отметим труд Л. В. Карапетяна (2014) касаемый этимологического анализа конструкта «благополучие» и проблемно-хронологического описания феномена «субъективного благополучия» со ссылкой на идеи классических и современных психологических теорий [6] и труда Т. В. Данильченко.

Т. В. Данильченко не только разработала собственную модель субъективного социального благополучия [3, 5], но и занимается выявлением его факторов. Она определяет социальное сравнение как один из главных факторов благополучия, поскольку оно имеет сильный физический и биологический источники, а также способствует адаптации (сравнение себя с другими) и выживанию (адекватное оценивание конкурентов). Она показала, что частое обращение к сравнению себя с другими людьми снижает показатель субъективного благополучия [3].

Т. В. Данильченко отмечает, что благополучие основывается на сравнении личностью себя и своего бытия с субъективными нормами, стандартами и идеалами, кроме того, социальное сравнение связано с существованием «значимого другого» (референтной группой). Она делает вывод о мощном влиянии социальной среды на содержание и особенности интерпретации социальной информации. Стандарты сравнения в определенной мере отражают социальные и культурные ценности и нормы общества, в котором человек живет, или тех социальных групп, к которым она себя относит (социальные представления) [3].

Исследовательница выясняет особенности, иерархию и источники социальных потребностей и разделяет их на три группы: потребности в социальной вовлеченности (внутренняя — привязанность, ощущение «своего места», принятие, любовь, внешняя — принадлежность, интеграция, влияние), социальном одобрении (внутренняя — компетентность, ценность, доверие, внешняя — уважение, статус, признание, солидарность, полезность) и социальной поддержке (внутренняя — понимание, сопереживание, внешняя — забота, физический контакт, помощь). А также определяет сравнительно небольшое влияние демографических факторов на субъективное социальное благополучие [3].

Подводя итоги дискуссиям о соотношении «субъективного» и «психологического» благополучия отметим, что несмотря на широкое использование обоих конструктов, их трактовка чаще всего зависит от авторской приверженности к тому или иному подходу к определению благополучия. В частности, К. Рифф, А. С. Ширяева, Ю. М. Александров, С. А. Водяха, Л. Н. Яворская, Г.С. Филоненко, Я. И. Павлоцкая считают, что субъективное благополучие является эмоциональной составляющей психологического благополучия, Н. К. Бахарева, Л. В. Куликов, М. В. Соколова, Г. М. Шамионов, Е. Бенко считают, что, наоборот, психологическое благополучие является частью субъективного.

В то же время существует представление о психологическом и субъективном благополучии как о синонимичных понятиях [5]. Такое же мнение высказывают П. Фесенко и Т. Шевеленкова: феномен психологического благополучия они трактуют как субъективное явление, целостное переживание, выраженное в субъективном ощущении счастья, удовлетворенности собой и своей жизнью, а также связанное с базовыми человеческими ценностями и потребностями и положительным функционированием личности, что наиболее удачно обобщено в шестикомпонентной теории психологического благополучия К. Рифф [18]. Психологическое благополучие напрямую зависит от системы внутренних оценок самого носителя данного переживания, а потому его содержание совпадает с концептом субъективного благополучия [16].

Последнее замечание открывает новые перспективы для поиска и широкого трактования психологического благополучия. Субъективная и объективная оценки благополучия могут вообще не совпадать. Например представление человека о качестве его отношений с окружающими может существенно отличаться в зависимости от системы представлений о критериях качества отношений, текущего эмоционального состояния, уровня эмпатии, самооценки, наличия эмоциональных, поведенческих и когнитивных стереотипов и от многих других факторов.

Итак, до сих пор, вопрос соотношения концептов «психологическое благополучие» и «субъективное благополучие» является открытым.

Выводы. Теоретический анализ исследуемой проблемы свидетельствует о том, что по сравнению с субъективным благополучием, которое обозначает субъективность любых оценок, психологическое — отражает осознаваемые и неосознаваемые потенции человека вести полноценную жизнь и справляться с различными проблемами. В этом смысле, психологическое благополучие — состояние оптимального функционирования личности, одним из измерений которого является субъективная оценка различных аспектов жизни человека (уровень субъективного благополучия), неосознаваемые аспекты которого измеряются с помощью инструментов психологической диагностики.

Субъективная оценка любого компонента благополучия (собственной компетентности, автономии, позитивного самовосприятия и т.д.) является лишь одним из важных аспектов благополучия, но не достаточным. Субъективная и объективная оценки могут вообще не совпадать, но для общей адекватной оценки благополучия необходимо учитывать оба показателя.

Такой подход очень четко отделяет конструкт «субъективное благополучие» от психологического и других конструктов, поскольку «субъективность» — признак позиции личности относительно оценки каких-либо компонентов благополучия, а не обозначение его эмоциональной или любой другой структурной единицы. Поэтому можно считать субъективное благополучие составляющей психологического.

Относительно конструктов удовлетворенность жизнью, счастье и качество жизни, отметим, что они зависят от субъективной оценки различных аспектов жизни, поэтому их можно считать составляющими субъективного благополучия.

На основе анализа современных и класических исследований наблюдается определенная динамика существенных изменений касательно содержания и структуры благополучия, растет количество эмпирических исследований, повышается общий интерес к этой теме. Считаем, что проблема определения благополучия еще очень далеко находится от своего решения, идет процесс поиска адекватных и универсальных моделей.

Одним из источников научной деятельности является неудовлетворенность существующими представлениями о мире, поэтому приоритетными направлениями считаем: поиск более адекватной модели психологической структуры личности, определения критериев и механизмов ее оптимального функционирования, и разработка инструментов диагностики и влияния.

Перспективы дальнейших исследований. Перспективу дальнейших исследований видим в продолжении изучения структурных особенностей современных моделей и компонентов благополучия и разработке собственной эмпирической модели для реализации цели исследования.

Список использованных источников:

  1. Аргайл М. Психология счастья / M. Аргайл. – 2-е изд. СПб. : Питер, 2003. – 271 с.
  2. Бенко Е.В. Обзор зарубежных публикаций, посвященных исследованию благополучия / Е. В. Бенко // Вестник ЮУрГУ. («Серия : Психология»). — 2015. — № 2 — С. 5-13.
  3. Данильченко Т. В. Суб’єктивне соціальне благополуччя: психологічний вимір : монографія / Т. В. Данильченко ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — Чернігів : Десна Поліграф, 2016. — 543 с.
  4. Дубовик Ю. Б. Исследование психологического благополучия в пожилом и старческом возрасте [Электронный ресурс] / Ю. Б. Дубовик // Психологические исследования : [электрон. науч. журн.]. — 2011. — №. 1(15). – Режим доступу: http://www.psystudy.ru/index.php/num/2011n1-15/433-dubovik15.html
  5. Журавлев А. Л. Коллективные смыслы как предпосылка личного счастья / А. Л. Журавлев, А. В. Юревич // Психологический журнал. — Т. 35. – 2014. — № 1. — С. 5-25.
  6. Карапетян Л. В. Теоретические подходы к пониманию субъективного благополучия / Л. В. Карапетян // Известия Уральского федерального университета. (Серія «Проблемы образования, науки и культуры»). — 2014. — № 1 (123). — С. 171-182.
  7. Карсканова С. Стан розробки проблеми психологічного благополуччя у вітчизняній та закородонній психології / С. Карсканова // Актуальні проблеми практичної психологїї : [збірник наукових праць]. – Ч. 1. – Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2009. – С. 477-483.
  8. Нолль Х. Г. Исследование социальных показателей и мониторинг : методы измерения и анализа качества жизни / Нолль Хайнц-Герберт // Социальное неравенство. Изменение в социальной структуре : Европейская перспектива / [под. ред. В. Воронкова, М. Соколова ; пер. с. нем. К. Тимофеевой]. – СПб. : Алстейя, 2008. — С. 59.
  9. Олександров Ю. М. Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя студентської молоді : автореф. дис. канд. психол. наук. : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Ю. М. Олександров. – Харків, 2010. – 23 с.
  10. Осин Е. Н. Апробация русскоязычных версий двух шкал экспресс-оценки субъективного благополучия / Е. Н. Осин, Д. А. Леонтьев, // Материалы III Всероссийского социологического конгресса. — М. : Институт социологии РАН, Российское общество социологов, 2008. – 2 c.
  11. Павлоцкая Я. И. Соотношение психологического благополучия и социально-психологических характеристик личности : диссертация … канд. психол. наук: 19.00.05 /Я. И. Павлоцкая — Саратов, 2015. — 183 с.
  12. Підбуцька Н. В. Суб’єктивне благополуччя у становленні майбутніх фахівців / Н. В. Підбуцька, А. Г. Зуєва // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти : [зб. наук. пр.]. — Вип. 40-41 (44-45)] / М-во освіти і науки України, НАПН України, Нац. техн. ун-т «ХПІ» ; [редкол.: В. Г. Кремень (голова) та ін.] ; за ред. Л. Л. Товажнянського і О. Г. Романовського. — Харків : НТУ ХПІ, 2014. — С. 192-206.
  13. Селигман М. Новая позитивная психология : научный взгляд на счастье и смысл жизни / М. Селигман ; [пер. с англ.]. — М. : София, 2006. – 368 c.
  14. Сырцова А. Возрастная динамика временной перспективы личности : дис. канд. психол. наук : 19.00.13 – «Психология развития, акмеология» / А. Сырцова. – М., 2008. – 317 с.
  15. Усова Н. В. Структура и социально-психологические факторы субъективного благополучия личности в условиях миграции : автореф. дисс. на пол. науч. степени канд. псих. наук : спец. 19.00.05. «Социальная психология» / Н. В. Усова. – Саратов, 2012. — 24 с.
  16. Фесенко П. П. Осмысленность жизни и психологическое благополучие личности : автореф. дисс. на пол. науч. степени канд. псих. наук : спец. 19.00.01. «Общая психология. Психология личности. История психологии» / П. П. Фесенко. – М., 2005. – 24 с.
  17. Шарапова Р. З. Структура психологического благополучия в период социально- экономического благополучия [Электронный ресурс] / Р. З. Шарапова // Конференция «Ломоносов – 2011». – Режим доступа: http://lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2011/1424/12670_24ae.pdf.
  18. Шевеленкова Т. Д. Психологическое благополучие личности (обзор основных концепций и методика исследования) / Т. Д. Шевеленкова, П. П. Фесенко // Психологическая диагностика. — 2005. — № 3. — C. 95-129.
  19. Ширяева О. С. Психологическое благополучие личности в экстремальных условиях жизнедеятельности : автореф. дисс. на пол. науч. степени канд. псих. наук : спец. 19.00.01. «Общая психология. Психология личности. История психологии» / О. С. Ширяева. – Петропавловск-Камчатский, 2008. – 254 с.
  20. Яворська Л. М. Фактори становлення психологічного благополуччя особистості / Л. М. Яворовська, Г. С. Філоненко // Наука і освіта. — 2014. — № 12. — С. 216-220.
  21. Bradburn N. The Structure of Psychological well-being / N. Bradburn. — Chicago : Aldine Pub. Co., 1969. – Р.
  22. Bryant, F. B. The Structure of Psychological Well-Being : A Sociohistorical Analysis / F. B. Bryant, J. Veroff // Journal of Personality and Social Psychology. — 1982. — № – Р. 653–673.
  23. Campbell A. The Quality of American Life : Perceptions, Evaluations and Satisfactions / Campbell Angus, Converse Philip E. and Rodgers Willard L. — New York : Russell Sage Foundation, 1976. — Р. 583.
  24. Campbell A. The Sense of well-being in America : Recent patterns and trends / A. Campbell. — New York : MacGraw-Hill, 1981. – P. 263.
  25. Cooke Р. J. Measuring Well-Being : A Review of Instruments / Philip J. Cooke, Timothy P. Melchert, Korey Connor // Published. — SAGE Publications, 2016. — P. 730-757.
  26. Costa P. T. Influence of extraversion and neuroticism on subjective well-being : Happy and unhappy people / Costa P. T., & McCrae R. R. // Journal of Personality and Social Psychology. — 1980. — № 38. – Р. 668–678.
  27. Deci E. L. Need satisfaction, motivation, and well-being in the work organizations of a former Eastern Bloc country : a cross-cultural study of self-determination / Deci E. L., Ryan R. M., GagneÏ M., Leone D. R., Usunov J. & Kornazheva B. P. // Personality and Social Psychology Bulletin. — 2001. – P. 930-942.
  28. Diener E. Cross-cultural correlates of life satisfaction and self-esteeem / E. Diener // Personality and Social Psychology. — 1995. — № – P. 653-663.
  29. Diener E. Frequency and intensity : Dimensions underlying positive and negative affect / Diener. E., Larsen R. J., Levine S. & Emmons R. A. // Journal of Personality and Social Psychology. — 1985. – № 48. – Р. 1253–1265.
  30. Diener E. Personality, culture, and subjective well-being : Emotional and cognitive evaluations of life / Diener E., Oishi S. & Lucas R. E. // Annual Review of Psychology. — 2003. – № 54. – Р. 403-425.
  31. Diener E. Subjective well-being : three decades of progress / E. Diener, E. Suh, R.E. Lucas, H.L Smith // Psychological Bulletin. – 1999. – №. 125 (2). – Р. 276-302.
  32. Diener E. Subjective well-being / E. Diener // Psychological Bulletin. — 1984. — № 95 (3). — Р. 542–575.
  33. Diener E. The Satisfaction With Life Scale / Diener E., Emmons R. A., Larsen R. J. & Griffin S. // Journal of Personality Assessment. – 1985. — № 49. – Р. 71–75.
  34. Diener E. The science of well-being : the collected works / Е. Diener // Series : Social Indicators Research Series. – 2009. – № 37. – Р. 274.
  35. Diener E. Will money increase subjective well-being? / Е. Diener, Biswas-Diener // Social Indicators Research. — 2002. — № 57. — P. 119–169.
  36. Eid M. Ed Diener and the Science of Subjective Well-Being / Michael Eid and Randy J. Larsen. — New York : Guilford Press, 2008. – Р. 97–123.
  37. Frisch M. B. Clinical validation of the Quality of Life Inventory / Frisch M. B., Cornell J., Villanueva M. & Retzlaff P. J. // A measure of life satisfaction for use in treatment planning and outcome assessment. Psychological Assessment. – 1992. — № 4(1). – Р. 92-101.
  38. Galinha I. Cognitive, affective and contextual predictors of subjective wellbeing / Galinha I. & Pais-Ribeiro J. L. // International Journal of Wellbeing. – 2011. — № 2(1). — Р. 34–53.
  39. Giovanini E. Framework to measure the progress of societies / Giovanini E., Hall J., Morrone A., Rannuzi G. A. // OECD Working Paper. – 2010. – № 34. — 26.
  40. Harari M. J. An empirical investigation of a theoretically based measure of perceived wellness / Harari M. J., Waehler C. A. & Rogers J. R. // Journal of Counseling Psychology. – 2005. — № 52(1). – Р. 93-103.
  41. Huppert F. A. Psychological well-being : Evidence regarding its causes and consequences / F. A. Huppert // Applied Psychology: Health and Well-being. — 2009. — № 1 (2). — P. 137–164.
  42. Kerce E. W. “Quality of life : Meaning, measurement, and models” (NPRDC-TN-92-15) / E. W. Kerce. — San Diego: Navy Personnel Research and Development Center, 1992. – P. 31.
  43. Keyes C. L. M. Optimizing well-being : The empirical encounter of two traditions / Keyes C. L. M. Shmotkin D. & Ryff C. D. // Journal of Personality and Social Psychology. – 2002. — № 82. – Р. 1007-1022.
  44. Larsen R. J. A multitrait–multimethod examination of affect structure : Hedonic level and emotional intensity / Larsen R. J. & Diener E. // Personality and Individual Differences. – 1985. — № 6. – Р. 631–636.
  45. Larsen R. J. An evaluation of subjective well-being measures / Larsen R. J., Diener E. & Emmons R. A. // Social Indicators Research. – 1985. — № 17. — Р. 1–18.
  46. Lent R. W. Toward a unifying theoretical and practical perspective on well-being and psychosocial adjustment / Lent R. W. // Journal of Counseling Psychology. – 2004. — № 51(4). — Р. 482-509.
  47. Lynch M. Basic needs and well-being : A self-determination theory view / M. Lynch. – 2010. — Retrieved from: http://counselingoutfitters.com/vistas/vistas10/Article_70.pdf
  48. Lyubomirsky S. The benefits of frequent positive affect : Does happiness lead to success? / Lyubomirsky S., King L. & Diener E. // Psychological Bulletin. – 2005. — № 131. – Р. 803–855.
  49. Magnus K. A longitudinal analysis of personality, life events, and subjective well-being / Magnus K., & Diener E. // Paper presented at the Sixty-third Annual Meeting of the Midwestern Psychological Association (May 2–4). – Chicago, 1991. – P. 32.
  50. Palombi B. J. Psychometric properties of wellness instruments / B. J. Palombi // Journal of Counseling and Development. – 1992, — № 71(2). — Р. 221-225.
  51. Roscoe L. J. Wellness : A review of theory and measurement for counselors / L. J. Roscoe // Journal of Counseling and Development. – 2009. — № 87(2). – Р. 216-226.
  52. Russell B. The conquest of happiness / Russell B. — New York: Liveright, 1930. – P. 224.
  53. Ryan R. M. On happiness and human potentials : A review of research on hedonic and eudaimonic well-being / Ryan R. M., & Deci E. L. // Annual Review of Psychology. – 2001. — № 52(1). – Р. 141-166.
  54. Ryan R.M., On energy, personality, and health: Subjective vitality as a dynamic reflection of well-being / Ryan R.M., Frederick C. // Journal of Personalit. – 1997. – № — Р. 529–565.
  55. Ryff C. D. (1989) Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological well-being / C. Ryff // Journal of Personality and Social Psychology. – 1989. – № 57(6). – P. 1069-1081.
  56. Ryff C. D. Psychological well-being : Meaning, measurement, and implications for psychotherapy research / C. D. Ryff, Singer // Psychotherapy and Psychosomatics. — 1996. — № 65. – P. 14–23.
  57. Ryff C. D. The structure of psychological well-being revisited / Ryff C. D. & Keyes C. L. M. // Journal of Personality and Social Psychology. — 1995. — № 4. — № 69. — P. 719 -727.
  58. Schimmack U. The structure of subjective well-being / Schimmack U. // [Eid M, Larsen R, editors.] — New York: Guilford Press, 2008. — Р. 97–123.
  59. Veenhoven R. The utility of happiness / Ryan R.M., Frederick C. // Social Indicators Research. — 1988. — № 20. — P. 333-354.
  60. Watson D. Development and validation of brief measures of positive and negative affect: The PANAS scales / Watson D., Clark L. A. & Tellegen A. // Journal of Personality and Social Psychology. – — № 54(6). – Р. 1063-1070.

References transliterated

  1. Argyle, M. (2003). Psikhologiya schast’ya [The Psychology of Happiness]. SPb : Piter., 271 (rus).
  2. Benko, E. V. (2015). Obzor zarubezhnykh publikatsiy, posvyashchennykh issledovaniyu blagopoluchiya [Review of foreign publications devoted to the study of well-being]. Vestnik YuUrGU. («Seriya : Psikhologiya» [Vestnik of SUSU. («Series: Psychology»)], 2, 5-13 (rus).
  3. Danylchenko, T. V. (2016). Subiektyvne sotsialne blaghopoluchchchia: psykhologhichnyi vymir : monoghrafiia [Subjective social well-being, psychological dimension : Monograph]. Kyiv. nac. un-t im. Tarasa Shevchenka [Taras Shevchenko National University of Kyiv], Chernighiv : Desna Polighraf, 543 (ukr).
  4. Dubovik, Yu. B. (2011). Issledovanie psikhologicheskogo blagopoluchiya v pozhilom i starcheskom vozraste [Elektronnyy resurs] [psychological well-being study in elderly and senile age [electronic resource]]. Psikhologicheskie issledovaniya : [elektron. nauch. zhurn.] [Psychological studies [electron. scientific. Journal]], 1(15), Retrieved from http://www.psystudy.ru/index.php/num/2011n1-15/433-dubovik15.html (rus).
  5. Zhuravlev, A. L., Yurevich, A. V. (2014). Kollektivnye smysly kak predposylka lichnogo schast’ya [Collective sense as a predictor of happiness]. Psikhologicheskiy zhurnal. T. 35 [Psychological magazine. T. 35], 1, 5-25 (rus).
  6. Karapetyan, L. V. (2014). Teoreticheskie podkhody k ponimaniyu sub»ektivnogo blagopoluchiya [Theoretical approaches to the understanding of subjective well-being]. Izvestiya Ural’skogo federal’nogo universiteta. (Serіya «Problemy obrazovaniya, nauki i kul’tury»). [Proceedings of the Ural Federal University. (Serіya «Problems of education, science and culture»)], 1 (123), 171-182 (rus).
  7. Karskanova, S. (2009). Stan rozrobky problemy psykholohichnoho blahopoluchchia u vitchyznianii ta zakorodonnii psykholohii [Stage of psychological well-being issues in the local and international psychology]. Aktualni problemy praktychnoi psykholohii : [zbirnyk naukovykh prats]. – Ch. 1. [Actual problems of practical psychology: [Scientific works]. — Part 1.], 477-483 (ukr).
  8. Noll, H-H. (2008). Issledovanie sotsial’nykh pokazateley i monitoring : metody izmereniya i analiza kachestva zhizni [The study of social іndicators and monitoring: Measuring and Monitoring the Quality of Life], SPb : Alsteyya, 59 (rus).
  9. Oleksandrov, Yu. M. (2010). Samorehuliatsiia yak chynnyk psykholohichnoho blahopoluchchia studentskoi molodi : avtoref. dys. kand. psykhol. nauk. : spets. 00.01 «Zahalna psykholohiia, istoriia psykholohii» [Self-regulation as a factor in psychological well-being of students: Thesis. Dis. candidate. Psychology. Science. : Spec. 19.00.01 «General Psychology, History of Psychology»], Kharkiv, 23 (ukr).
  10. Osin, E. N., A. A., Leont’ev, D. A. (2008). Aprobatsiya russkoyazychnykh versiy dvukh shkal ekspress-otsenki sub»ektivnogo blagopoluchiya [Validation of Russian versions of two short-scale assessment of subjective well-being]. Materialy III Vserossiyskogo sotsiologicheskogo kongressa. — M. : Institut sotsiologii RAN, Rossiyskoe obshchestvo sotsiologov [Proceedings of the III All-Russian Congress of Sociology. — Moscow: Institute of Sociology, Russian Academy of Sciences, the Russian Society of Sociologists], 2 (rus).
  11. Pavlotskaya, Ya. I. (2015). Sootnoshenie psikhologicheskogo blagopoluchiya i sotsial’no-psikhologicheskikh kharakteristik lichnosti : dissertatsiya … kand. psikhol. nauk [The ratio of psychological well-being and socio-psychological characteristics of the person: the dissertation … psychol. Sciences], Saratov, 183 (rus).
  12. Pidbutska, N. V., Zuieva, A. H. (2014). Subiektyvne blahopoluchchia u stanovlenni maibutnikh fakhivtsiv [Subjective well-being in the development of future professionals]. Problemy ta perspektyvy formuvannia natsionalnoi humanitarno-tekhnichnoi elity : [zb. nauk. pr.]. — Vyp. 40-41 (44-45)] / M-vo osvity i nauky Ukrainy, NAPN Ukrainy, Nats. tekhn. un-t «KhPI» ; [redkol.: V. H. Kremen (holova) ta in.] ; za red. L. L. Tovazhnianskoho i O. H. Romanovskoho. — Kharkiv : NTU KhPI [Problems and prospects of forming a national humanitarian and technical elite [Coll. Science. pr.]. — Vol. 40-41 (44-45)] / N Prospect Education and Science of Ukraine, NAPS Ukraine, Nat. Sc. University of «KPI»; [Edit. coll.: VG Kremen (Chairman) and others.] Ed. LL OG Tovazhnyansky and Romanovsky. — Kharkov: NTU KhPI], 192-206 (ukr).
  13. Seligman, M., (2006). Novaya pozitivnaya psikhologiya : nauchnyy vzglyad na schast’e i smysl zhizni [New Positive Psychology: scientific view on happiness and the meaning of life], : Sofiya, 368 (rus).
  14. Syrtsova, A. (2008). Vozrastnaya dinamika vremennoy perspektivy lichnosti : dis. kand. psikhol. nauk : 19.00.13 – «Psikhologiya razvitiya, akmeologiya» [Age dynamics of personality time perspective: dis. cand. psychol. Sciences: 19.00.13 — «Development Psychology»], M., 317 (rus).
  15. Usova N. V. (2012). Struktura i sotsial’no-psikhologicheskie faktory sub»ektivnogo blagopoluchiya lichnosti v usloviyakh migratsii : avtoref. diss. na pol. nauch. stepeni kand. psikh. nauk : spets. 00.05. «Sotsial’naya psikhologiya» [The structure and socio-psychological factors of subjective well-being of the person in the conditions of migration: Abstract. diss. on the floor. scientific. PhD degree. psych. Sciences: spec. 19.00.05. «Social Psychology»], Saratov, 24 (rus).
  16. Fesenko, P. P. (2005). Osmyslennost’ zhizni i psikhologicheskoe blagopoluchie lichnosti : avtoref. diss. na pol. nauch. stepeni kand. psikh. nauk : spets. 19.00.01. «Obshchaya psikhologiya. Psikhologiya lichnosti. Istoriya psikhologii» [The meaningfulness of life and psychological well-being of the person: Abstract. diss. on the floor. scientific. PhD degree. psych. Sciences: spec. 19.00.01. «General Psychology. Psychology of Personality. History of Psychology «]. M., 24 (rus).
  17. Sharapova, R. Z. (2011). Struktura psikhologicheskogo blagopoluchiya v period sotsial’no- ekonomicheskogo blagopoluchiya [Elektronnyy resurs] [The structure of psychological well-being during the period of socio-economic well-being [electronic resource]]. Konferentsiya «Lomonosov – 2011» [Conference «Lomonosov — 2011»], Retrieved from http://lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2011/1424/12670_24ae.pdf (rus).
  18. Shevelenkova, T. D., Fesenko, P. P. (2005). Psikhologicheskoe blagopoluchie lichnosti (obzor osnovnykh kontseptsiy i metodika issledovaniya) [Psychological well-being of the individual (for a review of the basic concepts and methodology of research)]. Psikhologicheskaya diagnostika [Psychological Diagnostics]. 3, 95-129 (rus).
  19. Shiryaeva, O. S. (2008). Psikhologicheskoe blagopoluchie lichnosti v ekstremal’nykh usloviyakh zhiznedeyatel’nosti : avtoref. diss. na pol. nauch. stepeni kand. psikh. nauk : spets. 00.01. «Obshchaya psikhologiya. Psikhologiya lichnosti. Istoriya psikhologii» [Psychological well-being of the person in extreme conditions of life: Author. diss. on the floor. scientific. PhD degree. psych. Sciences: spec. 19.00.01. «General Psychology. Psychology of Personality. History of Psychology «]. Petropavlovsk-Kamchatskiy, 254 (rus).
  20. Yavorska, L. M., Yavorovska, H. S. (2014). Faktory stanovlennia psykholohichnoho blahopoluchchia osobystosti [Factors formation of psychological well-being of personality]. Nauka i osvita [Science and Education]. 12, 216-220 (ukr).
  21. Bradburn, N. (1969). The Structure of Psychological well-being, Chicago : Aldine Pub. Co., 320.
  22. Bryant, F. B., Veroff J. (1982). The Structure of Psychological Well-Being: A Sociohistorical Analysis. Journal of Personality and Social Psychology, 43, 653–673.
  23. Campbell, A., Converse, P. E., Rodgers, W.L. (1976). The Quality of American Life : Perceptions, Evaluations and Satisfactions, New York : Russell Sage Foundation, 583.
  24. Campbell, A. (1981). The Sense of well-being in America : Recent patterns and trends, New York : MacGraw-Hill,
  25. Cooke, P. J., Melchert, T. P., Connor, K. (2016). Measuring Well-Being : A Review of Instrument. Published: 1 July 2016. by SAGE Publications, 730-757.
  26. Costa, P. T., McCrae, R. R. (1980). Influence of extraversion and neuroticism on subjective well-being: Happy and unhappy people. Journal of Personality and Social Psychology, 38, 668–678.
  27. Deci, E. L., Ryan, R. M., GagneÏ, M., Leone, D. R., Usunov, J., & Kornazheva, B. P. (2001). Need satisfaction, motivation, and well-being in the work organizations of a former Eastern Bloc country : a cross-cultural study of self-determination. Personality and Social Psychology Bulletin, in press, 930-942.
  28. Diener, E. (1984). Subjective well-being. Psychological Bulletin, 95 (3), 542–575.
  29. Diener, E. (1995). Cross-cultural correlates of life satisfaction and self-esteeem. Personality and Social Psychology, 68, 653-663.
  30. Diener, E. (2009). The science of well-being : the collected works. Series: Social Indicators Research Series, 37, 274.
  31. Diener, E. Larsen, R. J., Levine, S., & Emmons, R. A. (1985). Frequency and intensity : Dimensions underlying positive and negative affect. Journal of Personality and Social Psychology, 48, 1253–1265.
  32. Diener, E., Biswas-Diener, R. (2002). Will money increase subjective well-being?. Social Indicators Research, 57, 119–169.
  33. Diener, E., Emmons, R. A., Larsen, R. J., & Griffin, S. (1985). The Satisfaction With Life Scale. Journal of Personality Assessment, 49, 71–75.
  34. Diener, E., Oishi, S., & Lucas, R. E. (2003). Personality, culture, and subjective well-being : Emotional and cognitive evaluations of life. Annual Review of Psychology, 54, 403-425.
  35. Diener, E., Suh, E., Lucas, R.E., Smith, H.L. (1999). Subjective well-being : three decades of progress. Psychological Bulletin, 125 (2), 276-302.
  36. Eid, M. (2008). Ed Diener and the Science of Subjective Well-Being. New York : Guilford Press, 97–123.
  37. Frisch, M. B., Cornell, J., Villanueva, M., & Retzlaff, P. J. (1992). Clinical validation of the Quality of Life Inventory. A measure of life satisfaction for use in treatment planning and outcome assessment. Psychological Assessment, 4(1), 92-101.
  38. Galinha, I., & Pais-Ribeiro, J. L. (2011). Cognitive, affective and contextual predictors of subjective wellbeing. International Journal of Wellbeing, 2(1), 34–53.
  39. Giovanini, E., Hall, J. Morrone, A., Rannuzi, G. A, (2010). Framework to measure the progress of societies, OECD Working Paper, 34, 26.
  40. Harari, M. J., Waehler, C. A., & Rogers, J. R. (2005). An empirical investigation of a theoretically based measure of perceived wellness. Journal of Counseling Psychology, 52(1), 93-103.
  41. Huppert, F.A. (2009). Psychological well-being : Evidence regarding its causes and consequences. Applied Psychology: Health and Well-being, 1 (2). 137–164.
  42. Kerce, E. W. (1992). “Quality of life: Meaning, measurement, and models” (NPRDC-TN-92-15). San Diego : Navy Personnel Research and Development Center, 31.
  43. Keyes, C. L. M. Shmotkin, D., & Ryff, C. D. (2002). Optimizing well-being : The empirical encounter of two traditions. Journal of Personality and Social Psychology, 82, 1007-1022.
  44. Larsen, R. J., & Diener, E. (1985). A multitrait–multimethod examination of affect structure : Hedonic level and emotional intensity. Personality and Individual Differences, 6, 631–636.
  45. Larsen, R. J., Diener, E., & Emmons, R. A. (1985). An evaluation of subjective well-being measures. Social Indicators Research, 17, 1–18.
  46. Lent, R. W. (2004). Toward a unifying theoretical and practical perspective on well-being and psychosocial adjustment. Journal of Counseling Psychology, 51(4), 482-509.
  47. Lynch, M. (2010). Basic needs and well-being: A self-determination theory view. Retrieved from http://counselingoutfitters.com/vistas/vistas10/Article_70.pdf
  48. Lyubomirsky, S., King, L., & Diener, E. (2005). The benefits of frequent positive affect : Does happiness lead to success? Psychological Bulletin, 131, 803–855.
  49. Magnus, K., & Diener, E. (1991). A longitudinal analysis of personality, life events, and subjective well-being. Paper presented at the Sixty-third Annual Meeting of the Midwestern Psychological Association, Chicago (May 2–4), 32.
  50. Palombi, B. J. (1992). Psychometric properties of wellness instruments. Journal of Counseling and Development, 71(2), 221-225.
  51. Roscoe, L. J. (2009). Wellness: A review of theory and measurement for counselors. Journal of Counseling and Development, 87(2), 216-226.
  52. Russell, B. (1930). The conquest of happiness. New York: Liveright, 224.
  53. Ryan R.M., Frederick C. (1997). On energy, personality, and health: Subjective vitality as a dynamic reflection of well-being. Journal of Personality, 65. Р. 529–565.
  54. Ryan, R. M., & Deci, E. L. (2001). On happiness and human potentials: A review of research on hedonic and eudaimonic well-being. Annual Review of Psychology, 52(1), 141-166.
  55. Ryff, C. D. (1989). Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological well-being. Journal of Personality and Social Psychology, 57(6), 1069-1081.
  56. Ryff, C. D., & Keyes, C. L. M. (1995). The structure of psychologicalwell-being revisited. Journal of Personality and Social Psychology, 4, 69, 719 -727.
  57. Ryff, C. D., Singer, B. (1996). Psychological well-being : Meaning, measurement, and implications for psychotherapy research. Psychotherapy and Psychosomatics, 65. 14–23.
  58. Schimmack, U. (2008). The structure of subjective well-being. The Science of Subjective Well-Being [edited by Eid M, Larsen R.], New York: Guilford Press, 97–123.
  59. Veenhoven, R. (1988). The utility of happiness // Social Indicators Research, 20. 333-354.
  60. Watson, D., Clark, L. A., & Tellegen, A. (1988). Development and validation of brief measures of positive and negative affect : The PANAS scales. Journal of Personality and Social Psychology, 54(6), 1063-1070.

Abstract

The article introduces a theoretical and methodological analysis of the research of the phenomenon of well-being. The development of ideas about well-being is studied starting from the first scientific measurement of happiness and life satisfaction to modern multicomponent models.

The article summarizes the modern definition of well-being as a relatively stable integral multicomponent phenomenon that characterizes the state of optimal functioning of the individual and depends on various factors such as: the system of personal values and perceptions of the world, the presence of emotional and behavioral patterns, a variety of communication skills, personal qualities, goals in life and even the general level of intelligence.

It is determined that various aspects of well-being are measured by subjective (self-esteem) and objective (objective psychodiagnostic measurements) methods. It is noted that the subjective level of self-esteem and the objective level of well-being might not be the same.

The use of notions such as «subjective well-being» was introduced for measurements relating to various aspects of human self-esteem of his life and «psychological well-being» as a general indicator of the state of optimal functioning of the individual, which includes both subjective and objective measures.

The article defines the essential difference between the notions of subjective well-being, psychological well-being, life satisfaction concepts, quality of life and happiness. It states the subjective well-being in the general well-being system of the individual. We propose to use the concept of psychological well-being as a broad construct incorporating subjective and objective aspects.

The author determines the prospects for further research and a wider interpretation of psychological well-being.

Визитка тренера

Борис Пахоль

Business Consultant

HR, Psychologist Professional Training & Coaching

Проводит:

Корпоративные и индивидуальные бизнес тренинги и семинары:

  • Культура мышления и искусство споров
  • Корпоративная культура: искусство управления людьми
  • Визуальная психодиагностика
  • Межличностная конфликтология: теория и практика
  • Основы профессиональной психологии
  • Искусство деловых переговоров
  • Тайм менеджмент
  • Ораторское искусство и принципы харизматического влияния
  • Управление людьми и формирование корпоративной культуры
  • Социальное и профессиональное развитие личности
  • Межличностные и семейные конфликты
  • Физическое и психологическое здоровье
  • Коррекция отношений с детьми

Опыт:

Более: 10 лет управленческого и бизнес опыта,
20 лет преподавательского опыта, 9000 часов тренингов и лекций.

Основатель и активный участник ряда всеукраинских и международных общественных организаций.

Детальный профиль
Профиль на LinkedIn
Отзывы и рекомендации

Новые публикации